Бог наших п’ят

Роздуми над Словом Божим на четвер IV Великоднього тижня

Ісус каже: «Хто хліб споживає зі Мною, той підняв проти Мене свою п’яту» — у той час, як миє учням ноги, тобто тоді, коли омиває цю саму «п’яту», яку на Нього підняли. Про що це може нам сказати? Ісус любить нас навіть у мить найбільшого гріха. Ісус робить цей один із найінтимніших жестів, знаючи, що Юда зробить один із найжорстокіших. Ісус не відкидає в Ньому п’яту, яка завдасть Йому нестерпного болю. Ісус не робить із нас колажів, де вибирає, які наші риси нам залишити, а яких позбутися перед тим, як до Нього іти. Ісус бере нас оптом — як у притчі про невід (пор. Мт 13, 47). Царство Боже подібне до невода вже на тому етапі, коли його закидають і коли він набирає «усякої всячини». Ісус не прирівнює Царства Божого до невода лише тоді, коли «що добре» відкладено у посуд, а «непридатне» вже викинули. Спочатку ми маємо прийти до Нього з усім, а тільки тоді, разом, дамо раду з нашим «усім». Нам не потрібно самотужки боротися зі своїми гріхами!

Тому, приходячи до Нього, нам не треба і самим із себе робити колажів. Коли молимось, маємо показувати Йому всі наші п’яти: і ахіллесові, і ті, які хочемо піднести на когось. Тоді Ісус їх обмиватиме.

Коли народжувався Яків, він ухопив свого первородного брата за п’яту, на згадку про що йому й дали таке ім’я (я-акев, «вхопив за п’яту, слідує по п’ятах»). Існує багато трактувань цієї події, але дозволю собі ще одне. Бог часто ідентифікує себе з Яковом, називаючи себе Богом Якова. Ісав — первородний син, тобто, в духовному значенні, наша перша версія, наша душа ще до того, як ми починаємо її облагороджувати, — це ми такі, як є насправді. І якщо за нашу п’яту — за те, що є на окраїнах нашої душі (бо п’ята — це щось останнє і найменш помітне, це край нашого тіла) — не вхопиться Ісус, то ми так і будемо просто Ісавом: тим, хто залишився на периферії. Якщо ж дозволимо Богові вхопити нас за п’яту, то Він зробить із нас Якова: Він виховає нашу душу і обмиє її настільки, що ця нова душа, як і Яків свого часу, попри всі закони й перешкоди, стане первородною — найпершою і найсправнішою версією нас. Тоді Бог і в нашому житті стане Богом всесильним, Богом Якова — Богом наших п’ят.