Бог наших п’ят

Роздуми над Божим Словом на четвер IV Великоднього тижня

Ісус каже: «Хто споживає мій хліб, той підняв проти Мене п’яту свою» після того як помив учням ноги. Тобто тоді, коли омив цю саму «п’яту», яку на Нього підняли. Про що це може нам сказати? Ісус любить нас навіть у мить найбільшого гріха. Ісус робить цей один із найінтимніших жестів, знаючи, що Юда зробить один із найжорстокіших. Ісус не відкидає в Ньому п’яту, яка завдасть Йому нестерпного болю. Ісус не робить із нас колажів, де вибирає, які наші риси нам залишити, а яких позбутися перед тим, як до Нього іти. Ісус бере нас оптом — як у притчі про невід (пор. Мт 13, 47). Царство Боже подібне до невода вже на тому етапі, коли його закидають і коли він набирає «усякої всячини». Ісус не прирівнює Царства Божого до невода лише тоді, коли «що добре» відкладено у посуд, а «непридатне» вже викинули. Спочатку ми маємо прийти до Нього з усім, а тільки тоді, разом, дамо раду з нашим «усім». Нам не потрібно самотужки боротися зі своїми гріхами!

Тому, приходячи до Нього, нам не треба і самим із себе робити колажів. Коли молимось, маємо показувати Йому всі наші п’яти: і ахіллесові, і ті, які хочемо піднести на когось. Тоді Ісус їх обмиватиме.

Коли народжувався Яків, він ухопив свого первородного брата за п’яту, на згадку про що йому й дали таке ім’я (я-акев, «вхопив за п’яту, слідує по п’ятах»). Існує багато трактувань цієї події, але дозволю собі ще одне. Бог часто ідентифікує себе з Яковом, називаючи себе Богом Якова. Ісав — первородний син, тобто, в духовному значенні, наша перша версія, наша душа ще до того, як ми починаємо її облагороджувати, — це ми такі, як є насправді. І якщо за нашу п’яту — за те, що є на окраїнах нашої душі (бо п’ята — це щось останнє і найменш помітне, це край нашого тіла) — не вхопиться Ісус, то ми так і будемо просто Ісавом: тим, хто залишився на периферії. Якщо ж дозволимо Богові вхопити нас за п’яту, то Він зробить із нас Якова: Він виховає нашу душу і обмиє її настільки, що ця нова душа, як і Яків свого часу, попри всі закони й перешкоди, стане первородною — найпершою і найсправнішою версією нас. Тоді Бог і в нашому житті стане Богом всесильним, Богом Якова — Богом наших п’ят.