Рана Галілейська

Роздуми над Словом Божим на свято Марії, Матері Церкви

Сьогоднішній уривок для мене — це хронологія наших ран. Проте для багатьох людей це дуже тепла і радісна історія, й одне другому не суперечить, бо сьогоднішній уривок — про те, як Ісус уміє перетворювати рани у радість, невдачу у свято, воду у вино.

Третій день. Чудо в Кані Галілейській відбулося на третій день. Проте не зрозуміло, на третій день чого — місяця, свята чи ще чогось іншого. Виглядає так, ніби це не має значення, що важливо лише те, що цей день був саме третім, або що це — третій день всього. На третій день Господь створив землю. Земля — це адреса слабких істот, тому що справа Бога — бути сильним, а справа людей — бути слабкими. Нестача вина — це ще один доказ слабкості: не продумали, не здогадались, не постаралися. Можна себе осуджувати і карати за такі речі, а можна просто запросити на своє свято Ісуса. Як учитель, я добре знаю: щоби зробити людей уважними, потрібно почати говорити про стосунки між чоловіком і жінкою. Це те, що завжди найособистіше і найважливіше, а отже, й те, що робить нас найслабшими і найвразливішими. Можливо, саме тому Ісус учинив своє перше чудо саме тоді і там, бо наші слабкості і є територією, де починаються чуда Бога. Ісус любить нас від мізинчика на лівій нозі до кінчика носа. Він хоче творити чуда не лише в глибоко духовних справах, а й тоді, коли ми просто люди, які хочуть повеселитися і яким не вистачає вина.

Чаші очищення. Не може бути випадковим те, що Ісус перетворив воду у вино саме в чашах для очищення. Звісно, наше очищення — це покаяння. Виходить, що більше ми пізнаємо цей не дуже легкий досвід покаяння, то глибшу чашу Ісус матиме, аби наповнити своїм вином. Кожну болючу прірву в нашому житті Господь наповнить своєю любов’ю.

Відмова. Відмови — окрема історія в хронології наших ран. Але які виправдання нам залишаються, якщо так молилася і найпокірніша з усіх жінок — Марія? Навіть якщо маємо рани від відмов, то не маємо причин зупинятися, бо відмови — це часто теж початок чудес.

Спочатку Господь створив воду. Потім перемінив її у вино на третій день. На четвертий день перетворив вино у свою кров. Бог вчить нас поступово, і кожного разу ми отримуємо Його дедалі більше. Ми маємо повторювати за ним, бо наш Бог перетворює не тільки воду у вино, а й Бога в людину, лиш для того, щоби стати до нас ближчим. Тому кожного разу ми теж маємо отримувати дедалі більше. Вода нашого життя має перетворюватися у воду очищення, вода очищення — у вино радості, вино радості — у кров жертви, кров жертви — у Воскресіння.

Не варто боятися жити, бо наші рани — вони всі з Галілеї. Бо наш Ісус — Він із третього дня. Бо наш Бог — наш, від Бога вина до Бога найсокровеннішого.