1 грудня згадуємо одного з сорока мучеників Англії та Уельсу — Едмунда Кампіона, єзуїта.
Едмунд Кампіон народився в Лондоні, приблизно 1540 р., в сім’ї книгаря. Він зростав у католицькій родині й навчався в Лікарні Христа на кошти Гільдії бакалійників. У 15 років став навчатися й отримувати стипендію в коледжі святого Йоана (Оксфорд), заснованому сером Томасом Уайтом. Став членом ради коледжу, коли йому було лише 17, а також здобув репутацію чудового оратора.
Його обрали виголосити промову на перепохованні леді Емі Дадлі, на похованні сера Томаса Уайта, а також Едмунда обранли від університету проголошувати вітальну промову королеві Єлизаветі І, коли вона 1566 року відвідала Оксфорд.
Він був яскравою особистістю і привернув увагу таких людей, як граф Лейсестер, Робер Сесіл і сама королева Єлизавета. Едмунд присягнув на вірність королеві Єлизаветі, визнав її Главою Церкви в Англії та став англіканським дияконом 1564 р.
Дедалі більше його мучили сумніви щодо протестантизму і, закінчивши працю молодшого наглядача університету 1569 р., він подався до Дубліна, в Ірландію, де допоміг заснувати університет (тепер Трініті Коледж). Там він написав коротку історію Ірландії та присвятив труд Лейсестеру. Подальше вивчення історії, під час перебування в Ірландії, переконало його в тому, що він помилявся, і Едмунд повернувся до католицизму.
Аби уникнути переслідувань, які звалилися на католиків після того, як Папа Пій V відлучив від Церкви Єлизавету, святий таємно повернувся до Англії 1571 р. і був присутній на суді над Джоном Сторі у Вестмінстер-холі. Він швидко зібрався, щоб поїхати в Дуе, англійський коледж у Франції, був затриманий через відсутність паспорту, але все ж досяг свого, підкупивши чиновників: віддав багаж і частину грошей.
У Дуе святий Едмунд вивчав богослов’я і був висвячений в субдиякони, а 1573 р. поїхав до Рима, щоб стати єзуїтом. У той час не було англіканського відділення Товариства Ісусового, і наступного року Ежмунда відправили в Брно (Богемія) на період новіціату. Навчався в Празькому коледжі й там 1578 р. був висвячений на священника.
Папа Григорій ІІІ скерував єзуїтів в Англію. Єзуїти були не дуже радо прийняті англійськими католиками, які боялися неприємностей. У Лондоні Едмунд служив ув’язненим-католикам і кинув виклик у посланні Таємній раді, що був опублікований — його славнозвісна Зухвалість.
В Зухвалості він описував свою місію як «некомерційну, що має за мету проповідувати Євангеліє, давати Таїнства, навчати невігласів, виправляти грішників, тобто бити в духовний набат проти огидного гріха та гордого невігластва, якому мої дорогі співвітчизники підвладні». Публікація зробила його об’єктом найсильнішого цькування в англійській історії.
Кампіон був змушений покинути Лондон, переїхавши спочатку до Беркшира, потім в Оксфорд і Нортгемтоншир. Потім він вирішив виїхати до Норфолка. По дорозі туди він зупинився в домі пані Єйт у Лафорді, де стали збиратися люди, щоб послухати його проповідей. Серед них був зрадник: Еліот, який щойно отримав Причастя з рук Кампіона. За 12 годин будинок обшукали тричі й знайшли Кампіона та ще двох священиків, які переховувалися над ворітьми.
Його перевезли до лондонського Тауеру, де він три дні був «майже на волі»: графи Бедфорд і Лейсестер намагались підкупом схилити його до зречення, але без успіху. Після цього, його почали катувати.
Едмунда Кампіона звинуватили у підготовці повстання та заколоті проти життя королеви Єлизавети.
1 грудня Кампіона повісили за найвищу зраду Англії.
За матеріалами: Subscribe.ru
фінансово.
Щиро дякуємо!
