Зовсім недалеко від Львова, якихось 22 км (якщо їхати через Липники), розташоване село Вовків. Завдяки мальовничим пагорбам на яких розташувалися навколишні села інша назва місцевості – «Львівські Карпати», а ще – «Калиновий рай», бо колись у селі росло багато калини.
Зараз Вовків – маленьке село, а колись це було велике місто на річці Зубрі. Вперше його назва письмово згадується у ХІV столітті, хоча подейкують, що село старіше за Львів. Як свідчать археологічні дослідження, принаймі від XI століття (давня назва — Волъковъ). Можливо, назва походить ще з тих часів, коли основними шляхами комунікації були річки, а засобом транспорту — плоскодонні човни. Мілини чи греблі тоді долали волоком.
Тут навіть ринкова площа не прямокутна, як будували пізніше, а трикутна. Зараз вона більше схожа на галявину зі старою заіржавілою помпою посередині.
Придорожній знак с.Вовків, 2015 рік
Починаючи з 1447 року по 17 століття Вовків належав різним магнатським родам; зокрема в 1615 р. він був власністю родини Брзоздівських, в 1633 р. – Криштова Курзанського.
Місто не раз зазнавало воєнних спустошень. Зокрема, монгольський погром 1241 р., після якого воно відродилося, та особливо нищівний напад турків 1672 р.
З часу прокладення австрійською владою нового Стрийського гостинця (1790-ті рр.) Вовків залишається осторонь транзитних товаропотоків, поступово занепадає, і втрачає статус міста.
Школа у Вовкові, І пол. ХХ ст.
Громада Вовкова з давніх часів була активною. На початку ХХ століття у селі діяли осередки товариств „Рідної школи”, „Сільського господаря”, а також торговельні кооперативи. До сьогодні збереглася школа побудована у ХІХ ст., але , на жаль , її будівля руйнується.
До 1946 року у Вовкові мешкало більшість польських родин, які були депортовані під час операції «Вісла».
Костел Св.Марї Магдалини, 2015 рік
У селі є дві унікальні сакральні пам’ятки. Стара дерев’яна церква Введення Пресвятої Богородиці (1706р.), збудована у традиційному галицькому стилі. На церковному подвір’ї збереглось приміщення плебанії, у якій зараз знаходиться музей видатного громадського і релігійного діяча ХІХ століття, одного з провідників українського відродження Миколи Устияновича. Він був парохом цього села. Син отця Корнило Устиянович – відомий художник. У садибі, де він народився, є пам’ятник митцеві.
А на пагорбі височіє занедбаний костел Св. Марії Магдалини . Про нього мова піде детальніше. Римсько-католицька парафія у Вовкові з’явилася у 1563 році. Спочатку належала до деканату Львівського, з 1787 р. до Городецького, а від 1843 р. до деканату Свірзького.
Костел Св. Станіслава у Вовкові, фото до 1924 року
Первісний костел у Вовкові, напевно походить з ХVІ ст. і носив титул Св. Марії Магдалини. В часі турецько-татарської навали в 1620-1621 рр. храм був знищений. На його місці у 1677 році Станіслав Казимир Курдановський зі своєю сестрою збудували новий, дерев’яний костел під титулом Св. Станіслава.
В часі візитації Миколи Визицького в 1741 р. у вовківському костелі було кілька вівтарів з образами Матері Божої, Св. Трійці, Св. Станіслава, Св. Антонія, Св. Марії Магдалини. Згідно з переказами у 1798 році костел ремонтували. У 1924 році, через поганий стан будівлі, комісія під керівництвом консерватора Йозефа Пйонтровського вирішила розібрати храм.
Костел Св. Марії Магдалини у Вовкові на 1937 рік
А вже 24 травня 1924 р. ксьондз Казимир Дзержинський виконав посвячення кам’яного фундаменту під новий костел, автором проекту якого став архітектор Броніслав Віктор. Будівництво тривало до 1929 року. Того ж року, 27 жовтня костел було освячено під титулом Св. Марії Магдалини. У 1930 р. в інтер’єрі храму встановлено органи.
Сліди попадання снаряду та куль у костел, фото 2015 року
В часі радянсько-німецької війни в липні 1944 р. Вовків кілька разів переходив з рук у руки воюючих сторін. Внаслідок артилерійських пострілів храм зазнав пошкодження, а в результаті попадання бомби була зруйнована плебанія святині.
В квітні 1946 р. парафіяни залишили Вовків переїхавши до Польщі. Костел замінили на церкву, а в 1948 – на колгоспний склад, де зберігали мінеральні добрива.
Храм розташований на підвищенні. Будівня несиметрична в плані і багата на дрібні деталі, мурована з цегли, вівтарем спрямована на південь. Корпус костелу творить нава, до якої прилягають два ряди бічних каплиць. Від заходу до стін нави і вівтаря прибудована захристія.
Інтер’єр храму Св. Марії Магдалини у Вовкові, 2015 рік
В інтер’єрі храму практично нічого не збереглося, але схематизми І пол. ХХ ст. вказують на велике багатство внутрішніх деталей костелу та оздоблення вівтарів, ось наприклад:
Вівтар головний: на 1935 р. – дерев’яний; в центрі образ Матері Божої з Дитятком Ісус (Матір Божа Ласкава), копія з ІІ пол. ХІХ ст. образу з 1712 р.; по боках фігури Св. Петра і Павла.
Бічний вівтар (лівий): з різьбою Христос Розп’ятий і образи Св. Терези і Св. Марії Магдалини.
Бічний вівтар (правий): з різьбою Ісус Христос, з давньою поліхромією ХVІІІ ст.
Вівтар каплиці зимової: ХІХ ст., з різьбою Найсвятішого Серця Ісуса і образом Матері Божої.
Ікона Мати Божа з Дитятком (Мати Божа Ласкава), 2001 рік
Ікона Св. Марія Магдалина, 2001 рік
Скульптури костелу Св.Марії Магдалини, 1924 рік
Правда, вівтарі, які були в храмі датуються значно пізнішим віком ніж сама святиня.
Взагалі костел за своїми розмірами є одним з найбільших в Галичині (в схематизмах зазначається, що в костелі були дерев’яні лавки на 200 осіб). Дослідники вважають храм найяскравішим представником своє доби в стилі ар-деко.
Храм Св. Марії Магдалини у Вовкові, 2015 рік
Сьогодні будівля знаходиться в стані руїни. З дороги споруда виглядає спавді велично і розкішно, але насправді костел дуже постраждав. Частина покрівлі даху відсутня, а місцями є наскрізні отвори. На стінах святині видно сліди руйнувань під час наступу радянських військ. Збоку від головного входу є циліндрична прибудова, яка колись завершувалась куполом – це гвинтові сходи на балкон другого поверху всередині. Нічого не залишилося і в самому храмі, те що уціліло зараз зберігається в костелах Польщі.
Софія Легін Фотографії старого Львова
фінансово.
Щиро дякуємо!
