Літургійні читання на 5 червня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Неділя 7-ма після Пасхи, свв. отців I-го Вселенського Собору.
Преп. й ісп. Михаїла, єп. Синадського.
Преп. Євфросинії Полоцької, ігумені монастиря Св. Спаса

Апостол
Ді 20, 16-18. 28-36

16 оскільки Павло надумав обминути Ефес, щоб не затриматися в Азії, бо він поспішав, аби при можливості бу­ти в Єрусалимі на день П’ятде­сят­ниці.
17 А з Мілета, пославши в Ефес, він закликав пресвітерів Церкви. 18 Коли вони прибули до нього, він промовив до них: Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час,
28 Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Гос­пода і] Бога, яку Він придбав своєю кров’ю. 29 [Бо] я знаю, що після мого від­ходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари. 30 І з-поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити пере­кру­чене, аби потягти учнів слідом за собою. 31 Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я зі слізьми три роки, день і ніч, не переставав навчати кожного з вас.
32 І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збу­дувати й дати спадщину між усіма освяченими. 33 Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого. 34 Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки. 35 Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати не­мічних і згадувати слова Господа Ісу­са, який сам сказав: Блажен­ні­ше давати, ніж брати!
36 Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма.

Євангеліє
Йо 17, 1-13

1 Після цих слів Ісус підвів очі до неба й сказав: Отче, прий­шов час. Прослав свого Сина, щоби [Твій] Син прославив Тебе. 2 Оскільки Ти дав Йому владу над усяким тілом, щоб усім тим, кого Ти дав Йому, Він дав їм вічне життя. 3 Вічне життя є те, щоби знали Те­бе, єдиного істинного Бога, і Того, ко­го Ти послав, — Ісуса Христа. 4 Я прославив Тебе на землі, за­вершив справу, яку Ти доручив Ме­ні виконати. 5 А тепер Ти прослав Мене, Отче, в себе тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ постав.
6 Я виявив Твоє Ім’я людям, яких Ти Мені дав зі світу. Твої вони були, і Мені дав Ти їх, і вони зберегли Твоє слово. 7 Нині вони зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе. 8 Адже слова, які Ти Мені дав, Я пе­редав їм, і вони прийняли і справді зрозуміли, що Я вийшов від Тебе, повіривши, що Ти Мене послав. 9 Я за них благаю, — не за світ бла­­­гаю, але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої; 10 і все Моє — Твоє, а Твоє — Моє; і Я прославився в них. 11 Я більше не є у світі, а вони у сві­­ті; Я ж іду до Тебе! Отче Святий, збережи їх у Твоє Ім’я — тих, кого Ти Мені дав, — щоби були одне, як і Ми.
12 Коли Я був з ними [у світі], Я оберігав їх у Твоє Ім’я, — тих, кого Ти Мені дав, — і Я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоби сповнилося Писання. 13 Нині ж до Тебе Я іду, і кажу про це у світі, щоб вони в собі мали пов­ноту Моєї радості.

Біблійні роздуми