Що об’єднує святого Патрика, друїдів, ворожок, чарівниць і дракона, який викликав панічний страх своїм риком?
В «Ірландських легендах» — збірці, зредагованій Ґордоном Джарві, — міститься цікавий текст під назвою «Підводна країна». Він цікавий не тільки з огляду на незвичайні, казкові перипетії його героїв, але також з уваги на згадку про кельтське свято Белтайн. Про нього читаємо, що це «час великих чарів (…) у світлі місяця; в поривах вітру можна було почути спів ворожок, що зносився понад росяними полями, позначеними слідами їхніх ніг».
Це свято відзначали 1 травня. Воно розпочинало в кельтському світі літній час, так само, як Самайн (з якого походить Геловін) розпочинав зимовий період.
Цього дня отари виганяли на вище розташовані пасовиська, однак перед цим вони мусили пройти поміж двома вогнищами, які розкладали друїди. Цей ритуал мав захищати тварин від заразних хвороб. У деяких регіонах він зберігся донині.
Прості смертні святкували Белтайн («ясний вогонь») протягом дня; натомість уночі «правили» ворожки й чарівниці. Кельти, аби вберегтися від них, розкладали на узвишшях і пагорбах ватри, що мали їх відлякати. З цієї самої причини вони носили при собі галузки горобини.
У стародавніх греків викликала паніку несподівана поява божка лісів Пана. У кельтів натомість паніку викликав глибокий рик розізленого дракона, який розлягався у вечірні години Белтайна. Тоді то «мужчини й жінки блідніють і втрачають сили, вагітні скидають плід, діти відходять від розуму, а тварини, дерева, земля і води стають неплідні», — зазначають Сильвія і Пол Ф. Базеройди у своєму «Словнику кельтської міфології».
Кінець зими й початок літа — це також час боротьби цих двох пір року, а чи, може, боротьби сил тьми і світла, які їх символізують. 24‑годинний час Белтайна був періодом переходу, чимось «поміж», коли добро і зло змішувалися поміж собою і ніщо їх не розділяло. Зі страху перед силами зла, які можуть увірватися з того світу, кельти цього дня ремонтували плоти й загорожі, що також практикується донині в деяких регіонах Ірландії.
1 травня на узгір’ї Уснех (Uisnech) відзначалося також новий, суспільний початок літнього часу. Там зібрані на свято кельти розсуджували спори та клопоти, які нагромадилися за минулий час, та укладали шлюбні угоди.
Саме в день Белтайну до Ірландії (за переказами) прибували найважливіші в її історії племена, герої міфів, як і сам св. Патрик. Великодні вогні, які того дня «запалює Патрик проти друїдів, це ніщо інше як ритуальні вогні свята Белтайн. Таким чином святий стає у присвяченому йому міфі генієм-доброчинцем творчих сил весняної природи. То за його заступництвом світло царює над темрявою, день над ніччю, життя над смертю», — пише Єжи Ґонсовскі у «Міфології кельтів».
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
