Літургійні читання на 7 вересня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Передсвяття Різдва Богородиці.
Св. мучч. Созонта

Апостол
Гал 1, 1–10. 20–2, 5

1 Павло, апостол не від людей, не через людину, але через Ісуса Христа і Бога Отця, який воскресив Йо­­го з мертвих, 2 та всі брати, що зі мною, — до га­­латійських Церков: 3 благодать і мир вам від нашого Бога От­ця і від Господа Ісуса Хри­ста, 4 який віддав самого себе за на­ші гріхи, щоб визволити нас від теперішнього лукавого віку, за волею Бога і нашого Отця, 5 якому слава навіки-віків. Амінь.
6 Дивуюся, що ви так швидко за­лишаєте Того, хто покликав вас бла­­­годаттю Христа, і переходите до ін­­шого євангелія. 7 Втім, вона не інша, але є деякі, котрі бентежать вас і хочуть змінити Євангеліє Христа. 8 Але якби й ми чи сам ангел з не­ба благовістили вам щось інше, ніж те, що ми вам благовістили, — нехай буде відлучений! 9 Як ми раніше говорили, я і те­пер знову кажу: коли вам хто бла­го­віс­­­тить щось інше, ніж те, що ви прий­­­няли, — нехай буде відлу­че­ний! 10 Хіба тепер я покладаюся на лю­дей, чи на Бога? Хіба я нама­га­юся догодити людям? Якби я і досі дого­джав людям, то не був би рабом Хри­ста.
20 І те, що пишу вам, — перед Бо­гом пишу, не обманюю. 21 Потім я прийшов у землі Сирії та Килікії. 22 Церкви Христові в Юдеї не зна­ли мене особисто. 23 Вони тільки чули, що той, хто ко­лись переслідував, тепер бла­го­вістить віру, яку раніше нищив. 24 І прославляли через мене Бога.

1 Потім, по чотирнадцяти роках, я знову прибув з Варнавою в Єру­­салим, взявши із собою Тита. 2 Пішов, як мені було об’явлено, і там виклав їм Євангеліє, яке про­повідую язичникам, а видатним — окремо, чи часом не даремно я пра­цюю або працював. 3 Але навіть Тит, який був зі мною, будучи греком, не був примушений обрі­затися. 4 А щодо фальшивих братів, які при­єдналися, щоби підглянути за нашою свободою, яку маємо в Ісусі Христі, аби нас поневолити, 5 то ми їм ні на мить не піддалися, щоб істина Євангелія збереглася у вас.

Євангеліє
Мр 5, 1–20

1 Вони перепливли на другий бік моря, до землі Гадаринської. 2 А як Він вийшов з човна, зне­нацька перестрів Його біснуватий чоловік з гроб­ниць. 3 Жив він у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати навіть ланцю­гами, 4 бо часто в’язали його путами й кай­­данами, та він розривав кайда­ни і нищив пута, і ніхто не міг його при­боркати; 5 і завжди, вночі та вдень, він перебуввав у гробницях і в горах, кричав і бив­ся об каміння. 6 Та коли він здалека побачив Ісуса, то при­біг і поклонився Йому. 7 І, закричавши гучним голосом, каже: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене! 8 Оскільки Він говорив йому: Нечистий духу, вийди з людини! 9 Ісус запитав його: Яке твоє ім’я? Той каже Йому: Легіон моє ім’я, — бо нас ба­гато! 10 І дуже благав Його, щоб не ви­ганяв їх з цієї околиці.
11 Паслося ж там на горі велике стадо свиней. 12 І просили Його, кажучи: По­шли нас у свиней, щоб у них уві­йшли ми! 13 І Він дозволив їм. Тож пови­хо­дили нечисті духи, увійшли у сви­ней, і кинулося стадо — десь зо дві ти­­сячі — з кручі в море та втопи­лося в морі. 14 А ті, хто їх пас, втекли й спо­вістили в місті та в селах. І люди ви­й­­шли побачити, що сталося.
15 І приходять до Ісуса, і бачать, що біснуватий — той, хто мав легі­он, — сидить одягнений і при сво­єму розумі; й вони злякалися. 16 Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней. 17 І почали благати Його покину­ти їхню околицю. 18 І коли Він сідав у човен, то просив Його біснуватий, щоби бути з Ним. 19 Та Він йому не дозволив, але ска­зав йому: Іди до свого дому, до сво­їх, і сповісти їм, що для тебе Гос­подь зробив, як змилосердився над тобою! 20 Тож пішов він та й почав про­повідувати в Десятимісті про те, що зробив для нього Ісус, і всі диву­ва­ли­ся.