Як повідомлялося, вчора увечері Папа зустрівся із молоддю на краківських Блонях.
Ось повний текст його промови:
Дорога молоде, добридень.
Нарешті ми зустрілися! Дякую вам за гаряче привітання! Дякую кардиналові Дзівішу, єпископам, священикам, богопосвяченим, семінаристам і всім, хто вас супроводжує. Дякую тим, хто зробив можливою нашу сьогодні тут присутність, хто доклався, аби ми могли переживати це свято віри.
На батьківщині св. Йоана Павла ІІ я би хотів йому подякувати за те, що він вимріяв ці зустрічі й дав їм поштовх. Він товаришує нам із Неба, коли ми бачимо так багато молодих людей різних народів, культур, мов, що прибули сюди виключно з одного приводу: аби святкувати живу присутність Ісуса посеред нас. Ви розумієте? Святкувати Ісуса, який живе посеред нас! А ствердження, що Він живе, означає бажання оновити наше прагнення йти за Ним, наше прагнення жити ревним наслідуванням Христа. Чи є якась ліпша нагода, щоби відновити нашу дружбу з Ісусом, аніж зміцнення дружби поміч нами? Чи існує якийсь кращий спосіб зміцнити нашу приязнь з Ісусом, ніж ділення нею з іншими? Чи ж є кращий спосіб пізнати радість Євангелія, ніж прагнення «заразитися» Його Доброю Новиною в численних тяжких і болісних ситуаціях.
То Ісус скликав нас на цей ХХХІ Світовий день молоді; то Ісус каже до нас: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт 5, 7). Блаженні ті, хто спроможний прощати, хто здатен мати співчутливе серце, хто може дати іншим те, що має найкращого. Не те, що в нього зайве!
Дорога молоде, цими днями Польща святково прикрашається; цими днями Польща хоче бути вічно молодим обличчям Милосердя. На цій землі, разом із вами, а також єднаючись із багатьма молодими, які не можуть сьогодні бути тут, але єднаються з нами за посередництвом різних засобів переказу, ми всі разом зробимо із цього дня справжнє ювілейне свято. Цього Ювілею Милосердя.
За роки мого єпископства я навчився одного: немає нічого прекраснішого, ніж захоплюватися прагненнями, активністю, пристрастю та енергією, з якою багато молодих людей переживають своє життя. Це прекрасно. А звідкіля це береться? Коли Ісус торкається серця молодого хлопця чи дівчини, то вони здатні до насправді великих діянь. Це надихає — чути, як вони діляться своїми мріями, своїми питаннями і своїм прагненням, аби протистояти всім тим, хто каже, ніби нічого не можна змінити. Це ті, кого я називаю мовчальниками. Молоді люди мають міць протиставитися цьому. Дехто в цьому не впевнений.
Я запитую вас: чи можна щось змінити? Це дар із Неба, коли ми можемо побачити, як багато з вас, із вашими питаннями, стараються змінити наявний стан речей. Це прекрасне, гарне, і моє серце радіє, коли я бачу, як ви сповнені життєвих сил. Церква нині дивиться на вас, скаже вам більше — світ нині дивиться на вас і хоче від вас навчитися, аби відновити свою довіру до милосердя Отця, який має завжди молоде обличчя й не перестає нас запрошувати, щоб ми належали до Його Царства, яке є царством радості, щастя, царством, що провадить нас завжди вперед.
Знаючи ревність, із якою ви беретеся за місію, я насмілююся сказати: милосердя має вічно молоде обличчя. Тому що милосердне серце має відвагу покинути вигоду; милосердне серце спроможне виходити назустріч іншим, може обійняти всіх. Милосердне серце здатне бути прибіжищем для тих, хто ніколи не мав дому або втратив його, воно може створити атмосферу дому і родини для тих, хто мусив емігрувати, воно здатне до чулості та співчуття. Милосердне серце здатне ділити свій хліб із голодним, милосердне серце відкривається, аби приймати біженців та мігрантів. Сказати разом із вами «милосердя» це сказати «шанс, майбутнє, залученість, довіра, відкритість, гостинність, співчуття, мрії». Словом, чи здатні ви мріяти? Коли серце відкрите, воно здатне мріяти, у ньому є місце для милосердя, чутливості щодо стражденних, місце, аби стати обік тих, хто не має в серці миру, або кому бракує того, що потрібне до життя, або ж їм бракує найпрекраснішої речі — віри.
Скажімо разом: милосердя. Скажімо так, аби світ це почув!
Я хочу вам також зізнатися в іншому, чого навчився за ці роки. Мене сповнює болю, коли я зустрічаю людей молодих, які виглядають передчасними «пенсіонерами». Я дуже цим переймаюся, це завдає мені болю. Молоді, які, здається, вийшли на пенсію у віці 20, 23 років. Мене засмучує, коли я бачу молодих, які «кинули рушник» ще до початку битви. Ті, хто «здався», навіть не почавши гри. Хто ходить зі смутним обличчям, так ніби їхнє життя не має жодної цінності. Це молоді люди, які переважно знуджені… й нудні. Нудні, які зануджують інших. Це мені завдає болю. Це складно, а разом із тим становить для нас виклик, коли молоді люди покидають своє життя у пошуках «одурманення» або ж враження, ніби вони живуть, входячи на темні дороги, які зрештою домагаються оплати… і вимагають сплатити високу ціну. Задумайтеся, подумайте про багатьох молодих, кого ви знаєте. Це змушує задуматися, коли бачиш молодих, які тратять прекрасні роки свого життя та свої сили на гонитві за продавцями ілюзій (у моїй батьківщині сказали би «продавцями жиму»), які викрадають у вас те, що маєте найкращого. Це мені завдає болю. Я певен, що серед вас нині тут немає таких людей, але хочу вам сказати, що такі молоді люди є. Молоді, які входять у фальшиві ілюзії, одурманення, й закінчують нічим.
Тому, любі друзі, ми зібралися, аби допомогти одне одному, бо ми не хочемо дозволити, щоб у нас вкрали те, що найліпше, не хочемо дозволити, аби нас пограбували, вклавши енергію, радість, мрії, даючи взамін фальшиві обмани.
Дорогі друзі, я запитую вас: чи ви хочете для свого життя цього «одурманення», яке відсторонює від реальності, а чи бажаєте відчути міць, яка робить так, що почуваєтеся живими насправді, повними? Одурманення відстороненості чи міць благодаті? Чого ви бажаєте? Чого прагнете? Існує одна відповідь, якої не продаси й не купиш, аби бути реалізованими, аби мати відновлені сили: це не річ, це не предмет, а жива особа — яка називається Ісус Христос. Попрошу про аплодисменти!
Ісус Христос — чи можна Його купити, чи Його продають у магазинах? Він є Даром, подарунком, даром нашого Отця. Повторімо всі: Ісус Христос є даром Отця!
Ісус Христос є тим, хто здатен обдарувати справжньою пристрастю життя, Ісус Христос є тим, хто нас провадить до того, щоб ми не задовольнялися аби чим і давали те, що в нас найкраще; то Ісус Христос ставить нам виклики, заохочує нас і допомагає нам, щоб ми підводилися щоразу, коли вважаємо, ніби програли. То Ісус Христос надихає нас підвести погляд до високих мрій. Хтось може сказати — це таке складне, мріяти про високе, завжди йти в гору, а я слабкий, падаю. Я стараюся, силкуюся, але багато разів падаю. Альпіністи, коли йдуть у гори, співають гарну пісню, в якій є такі слова: «У мистецтві сходження в гори важливе не те, щоб не падати, а те, щоб не залишатися упалим». Якщо ти слабкий, якщо падаєш — подивися вгору, там рука Ісуса, яка допоможе тоді підвестися. Рука Ісуса завжди готова нас підносити, коли ми падаємо. Чи ви розумієте це?
У Євангелії ми чули, що Ісус, ідучи до Єрусалима, затримався у домі — в домі Марти, Марії і Лазаря, які Його прийняли. Проходячи обік, Він входить до їхнього дому, аби побути з ними; обидві жінки приймають Того, про кого знають, що Він здатний зворушитися. Безмір справ робить так, що ми стаємо як Марта: активними, розсіяними, завжди забіганими тут і там.. Але часто ми також подібні до Марії: перед лицем гарного краєвиду або ролика, посланого нам другом на мобілку, ми затримуємося, щоб подумати, щоби вслухатися. У ці дні, Світові дні молоді, Ісус хоче увійти до нашого дому, до твого дому, до мого дому. ДО серця кожного з нас. Він побачить наші неспокої, нашу біганину як на перегонах, як у Марти… і чекатиме, аж доки ми Його вислухаємо, як Марія; аж доки ми посеред усього, що треба зробити, здобудемося на відвагу Йому повірити. Це будуть дні для Ісуса, присвячені взаємному слуханню, аби прийняти Його в тих, із ким я ділю дім, вулицю, групу або школу.
А той, хто приймає Ісуса, вчиться любити, як Ісус. Отож Він запитує, чи хочемо ми життя повного. А я від Його імені запитую вас: чи ти хочеш повноти життя? Почни з того, щоб дозволити собі зворушитися! Оскільки щастя народжується й розквітає у милосерді: воно є Його відповіддю, запрошенням, викликом, Його пригодою: милосердя. Милосердя має завжди молоде обличчя; подібно як обличчя Марії з Вифанії, що сиділа при ногах Ісуса як учениця, яка любить Його слухати, бо знає, що в цьому є мир. Як обличчя Марії з Назарета, почавши від Її «Так» у пригоді милосердя, Марії, яку зватимуть блаженною всі покоління, яку ми всі називаємо «Матір’ю Милосердя». Прикличмо Її тепер разом: «Маріє, Мати Милосердя!»
А далі просімо разом Господа: залучи нас усіх у пригоду милосердя! Включи нас у пригоду будування мостів та руйнування мурів (плотів і загородок); включи нас у пригоду поспішати з допомогою вбогому, тому, хто почувається самотнім і покинутим, хто вже не знаходить сенсу свого життя. Навчи нас, як Марію з Вифанії, слухати тих, кого ми не розуміємо, тих, хто походить з інших культур, інших народів, а також тих, кого ми боїмося, гадаючи, ніби вони можуть завдати нам зла. Зроби, щоб ми скеровували свої погляди, як Марія з Назарета під час відвідин Єлизавети, до наших старих, людей похилого віку, дідусів, аби навчитися їхньої мудрості. Я запитую вас: ви розмовляєте з вашими дідусями? Пошукайте своїх дідусів! Вони мають мудрість, вони вам скажуть те, що зворушить ваші серця.
Господи, ось ми! Пошли нас, аби ми ділилися Твоєю Милосердною Любов’ю. Ми хочемо прийняти Тебе під час цих Світових днів молоді, хочемо підтвердити, що життя повне тоді, коли ми його переживаємо, виходячи з милосердя, що це наша найліпша частка, найсолодша, якої ми ніколи не будемо позбавлені.
фінансово.
Щиро дякуємо!
