Літургійні читання на 15 жовтня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Неділя 19-та по Зісланні Святого Духа.
Свв. Отців VII Вселенського Собору.
Преп. Євтимія Нового.
Св. препмуч. Лукіяна, пресвітера Великої Антіохії

Апостол
2 Кор 11, 31-12, 9

31 Бог і Отець Господа Ісуса, який є благословенний навіки, знає, що не кажу неправди. 32 У Дамаску намісник царя Аре­ти стеріг місто Дамаск, [висте­жу­ю­чи], щоб мене схопити, 33 але мене через вікно спустили в кошику по стіні, — і я вирвався з його рук.

1 Доводиться хвалитися, однак це не корисно; тож перейду до Господніх видінь та об’явлень. 2 Знаю чоловіка в Христі, який чотирнадцять років тому, — не знаю, чи в тілі, не знаю, чи без тіла, Бог знає, — був підхоплений аж до тре­тього неба. 3 І знаю, що той чоловік, — чи в ті­лі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, — 4 був підхоплений у рай і почув невимовні слова, яких людина не може висловити. 5 Ось таким похвалюся, а собою — не хвалитимуся, хіба що своїми немочами. 6 Адже коли захочу хвалитися, то не ви­­явлюся безумним, бо го­вори­тиму правду; та стримаюся, щоби про мене хтось більше не подумав, крім того, що бачить у мені та що чує від мене.
7 І щоб я через численні об’яв­лен­ня не пишався, то дано мені колюч­ку в тіло — посланця сатани, — аби би­ти мене в обличчя, щоб я не ве­ли­чався. 8 Задля цього тричі благав Гос­пода, щоб він відступився від мене, 9 та Він сказав мені: Досить тобі Мо­­єї благодаті, адже [Моя] сила вияв­ляється в немочі! Тому краще ра­до буду хвалитися своїми не­мо­чами, щоб оселилася в мені сила Хри­ста.

Євангеліє
Лк 6, 31-36

31 Як хочете, щоби чинили вам люди, — чиніть і ви їм так само. 32 А коли любите тих, хто люб­ить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять. 33 І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам бла­го­дать? Адже й грішники те саме чинять. 34 Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благо­дать? Грішники також по­зичають грішникам, щоб одержати стільки ж. 35 Тож любіть ворогів своїх, ро­біть добро, позичайте, нічого не очі­куючи, — і буде вам ве­лика нагорода і ви будете синами Все­виш­ньо­го, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.
36 Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний.

Апостол
Євр 13, 7-16

7 Згадуйте ваших на­став­ни­ків, які проповідували вам Боже Слово, і, дивлячись на кінець їх­нього жит­тя, наслідуйте їхню віру. 8 Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той самий!
9 Не піддавайтеся різним чужим вченням. Адже добре підкріпляти сер­ця благодаттю, а не стравами, від чо­го не отримали користі ті, які так жи­вуть. 10 Маємо жертовника, з якого не мають права їсти ті, які служать на­метові.
11 Адже тіла тих тварин, кров яких за гріх первосвященник вносить до Святого, спалюються поза табором. 12 Тому й Ісус, щоб освятити на­род своєю кров’ю, постраждав по­за брамою. 13 Тож виходьмо до Нього поза табір, несучи Його наругу, 14 бо ми не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього. 15 Отже, через Нього завжди при­­­носьмо жертву хвали Богові, тобто плід уст, що прославляють Йо­­го Ім’я. 16 Не забувайте про добро­чин­ність і спілкування, бо такі жертви до вподоби Богові.

Євангеліє
Йо 17, 1-13

1 Після цих слів Ісус підвів очі до неба й сказав: Отче, прий­шов час. Прослав свого Сина, щоби [Твій] Син прославив Тебе. 2 Оскільки Ти дав Йому владу над усяким тілом, щоб усім тим, кого Ти дав Йому, Він дав їм вічне життя. 3 Вічне життя є те, щоби знали Те­бе, єдиного істинного Бога, і Того, ко­го Ти послав, — Ісуса Христа. 4 Я прославив Тебе на землі, за­вершив справу, яку Ти доручив Ме­ні виконати. 5 А тепер Ти прослав Мене, Отче, в себе тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ постав.
6 Я виявив Твоє Ім’я людям, яких Ти Мені дав зі світу. Твої вони були, і Мені дав Ти їх, і вони зберегли Твоє слово. 7 Нині вони зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе. 8 Адже слова, які Ти Мені дав, Я пе­редав їм, і вони прийняли і справді зрозуміли, що Я вийшов від Тебе, повіривши, що Ти Мене послав. 9 Я за них благаю, — не за світ бла­­­гаю, але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої; 10 і все Моє — Твоє, а Твоє — Моє; і Я прославився в них. 11 Я більше не є у світі, а вони у сві­­ті; Я ж іду до Тебе! Отче Святий, збережи їх у Твоє Ім’я — тих, кого Ти Мені дав, — щоби були одне, як і Ми.
12 Коли Я був з ними [у світі], Я оберігав їх у Твоє Ім’я, – тих, кого Ти Мені дав, – і Я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоби сповнилося Писання. 13 Нині ж до Тебе Я іду, і кажу про це у світі, щоб вони в собі мали пов­ноту Моєї радості.