Учора, в неділю 21 серпня 2016 р., Його Еміненції кардиналу Мар’яну Яворському виповнилося 90 років. А сьогодні його оперують, тож пастир потребує наших молитов.
Президент України Петро Порошенко привітав кардинала Мар’яна Яворського з його 90‑річним ювілеєм. У тексті вітання, розміщеному на офіційному інтернет-представництві Президента, сказано так: «Ваша Еміненціє! Прийміть сердечні вітання з нагоди поважного ювілею — 90‑річчя від дня народження. Ваш плідний життєвий і пастирський шлях добре відомий і викликає почуття глибокої шани у багатьох громадян України. Щиро бажаю Вам міцного здоров’я, добра та радості».
Кардинал Мар’ян Яворський — сорок четвертий архиєпископ-митрополит Львівський латинського обряду і перший кардинал серед латинських Львівських архієпископів. Він — один із найближчих друзів і співпрацівників св. Йоана Павла ІІ.
Народився 1926 року у Львові, на тодішній польській території, і став першим після ІІ Світової війни єпископом, який зміг офіційно повернутися до римо-католицької Львівської митрополії, уже на території України. Покинув Львів 1945 року через совєтську окупацію, бувши студентом семінарії, яка була перенесена до Кальварії Зебжидовської. 1950 року прийняв священицькі свячення з рук митрополита Львівського архиєпископа Євгена Базяка. Довгі роки був викладачем Папської Теологічної Академії у Кракові. 1984 року прийняв єпископські свячення, стаючи Апостольським адміністратором польської частини Львівської архидієцезії з осідком у Любачеві. 1991 року був іменований архиєпископом митрополитом Львівським латинського обряду.
1987 року секретар єпископа Яворського і нотаріус курії у Любачеві о. Мар’ян Бучек (нині — єпископ-емерит Харківсько-Запорізький) побував у парафіях в Україні, щоб дізнатись, як виглядає життя нечисленних священиків та вірних. Після повернення до Любачева він повідомив єпископу, що вірні в Україні позбавлені священиків та храмів, і потрібно рятувати те, що залишилось, бо за кілька років буде запізно. У Львові священики в каноні Святої Меси згадували ім’я єпископа Мар’яна з Любачева, знаючи, що він є їхнім єпископом.
Єпископ Мар’ян Яворський прагнув відвідати кафедральний храм та вірних у Львові офіційно, оскільки знав, що у будь-якому разі за ним стежитимуть працівники апарату держбезпеки. Тому він розпочав офіційні перемовини та зустрічі з генеральним консулом тогочасного СРСР у Кракові й послом у Варшаві. Нарешті посол сказав, щоб він їхав до Львова за особистим запрошенням, а вони про все подбають.
Єпископ Мар’ян отримав особисте запрошення від Антоніни Пакош із Личакова. У Львові підготовкою візиту зайнявся настоятель кафедрального храму о. Рафал Керницький OFM Conv. У подорожі єпископа Яворського супроводжували о. Мар’ян Бучек, капелан і віцеканцлер Митрополичої курії в Любачеві, та о. Вєслав Банась, настоятель парафії у Молдові. 29‑го жовтня 1989 року єпископ Мар’ян Яворський уперше після війни прибув до свого рідного Львова. На кордоні в Медиці-Шегинях на нього чекали о. Керницький, о. Маркіян Трофим’як (майбутній єпископ Луцький, нині також емерит), о. Людвік Камілевський та о. Йосип Легович. Потім єпископ відвідав діючий храм у Мостиськах і зустрівся з численним згромадженням вірних.
Прибувши до Львова увечері, відправив Святу Месу в катедрі, де зібралося дуже багато людей. Усі вітали його як свого єпископа. Під час зустрічі з нечисленними священиками він чув: «Ми хочемо постійно мати єпископа у себе».
Наступного дня після приїзду до Львова, після 43 років розлуки з рідним містом, єпископ Мар’ян відправив приміційну Святу Месу у храмі св. Антонія, де він був охрещений. Владика відвідав тоді понад десяток парафій — не лише території Львівської архидієцезії, але й тієї частини Перемишльської дієцезії, яка була в межах СРСР, а також Кам’янець-Подільської дієцезії. Він уділяв Таїнство Миропомазання, освячував повернені зруйновані святині, зустрічався з вірними. 1‑го листопада, в урочистість Усіх Святих, молився на могилі архиєпископа Йосифа Більчевського на Янівському цвинтарі та Зигмунда Гораздовського на Личаківському. У подальші дні відправив Євхаристію у храмах в Самборі, Жовкві, Щирці та Стрию Львівської області, Полупанівці, Кременці, Галущинцях, Чорткові й Борщеві Тернопільської області та в Івано-Франківську. Відвідав населені пункти, в яких вірним ще не повернули храми: Тростянець, Судову Вишню, Кам’янку-Бузьку, Збараж, Скалу-Подільську, Лосяч, Ридодуби та храм св. Єлизавети у Львові. Зворушливі були зустрічі з віруючими, які просили його про нових священиків, особливо для роботи з дітьми та молоддю. Тоді, 1989 року, у Львівській архидієцезії працювало усього 11 священиків, зокрема в Івано-Франківській області — 1, у Тернопільській — 2, у Львівській — 8.
Останнього дня візиту, 11 листопада, єпископ Яворський відправив службу в катедрі й побажав численним вірним, які зібрались у храмі попрощатися зі своїм ієрархом, щоб і надалі перебували у католицькій вірі. Настоятель, о. Рафал передав єпископу Мар’яну нагрудний єпископський хрест із вигравіюваним написом: «Архиєпископу Мар’яну, Львів, катедра, 11.ХІ.1989». Це було свідченням, що в особі єпископа Яворського визнавався правосильний наступник Львівських архиєпископів-митрополитів.
У грудні 1989 року, в період Різдвяних свят єпископ Яворський удруге відвідав Львів. У переповненій катедрі він служив Пастирку. Також освятив кілька повернених храмів — у Кам’янці-Бузькій, Бібрці, Раві-Руській.
1990 року єпископ Яворський чотири рази приїжджав в Україну з пастирським візитом. Він очолив урочистості Страсного Тижня й Великодня у Львівській катедрі. Під час чергового візиту, який тривав від 13 до 24 липня, о. єпископ Яворський відвідав багато парафій України та освятив повернуті храми у Городку (Львівська область), Полупанівці та Озерянах (Тернопільська область). У цих святинях, а також у Львівській катедрі, Галущинцях, Тарноруді, Старому Скалаті, Струсові, Ридодубах, Лосячі (Тернопільська область), Маниківцях, Голозубинцях (за Збручем, Хмельницька область), Микулинцях, Кременці (Тернопільська область) і Кам’янці-Бузькій (Львівщина) він уділив Таїнства Миропозання 499 вірним та Першого Причастя — 64 дітям.
Для Церкви, що відроджувалася в Україні у 1990‑х роках, це була вельми значуща постать. Попри численні труднощі, він наполегливо відбудовував церковні структури, знищені радянською владою. Ось як згадує отця-ювіляра його наступник на львівській єпископській столиці архиєпископ Мечислав Мокшицький: «Ми вдячні йому за відвагу та за батьківську турботу про Львівську Церкву. Він привів стількох священиків та сестер-черниць, аби задовольнити потреби віруючих, які з великим нетерпінням чекали у своїх місцевостях на священика. Ми тішимося кожним його жестом, його доброзичливістю та добрим словом».
Попри те, що зараз кардинал Яворський мешкає у Кракові, його зв’язки зі Львівською митрополією залишаються живими.
Незадовго до свого ювілею, 19 серпня, Його Еміненція впав і зламав ногу. На сьогодні призначено операцію. Тож, вітаючи кардинала із цією визначною датою, молімося за архипастиря, аби Бог дарував йому благодать здоров’я.
За матеріалами: Radio Watykańskie, DailyLviv, Католицький медіа-центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
