Один чоловік обікрав ювелірний магазин. Вкрадені речі сховав під стріхою. Думав над тим, що зробив, але в думках себе виправдовував: «Я мусів так вчинити, щоб вижити. Пізніше піду до церкви й висповідаюся». Але за важкою буденною працею минали дні, тижні і місяці. Одної ночі йому приснився Ісус.
— «Де ти?», – покликав. – Чому тікаєш від Мене?
— Я не тікаю, – заперечив.
— Ти уникаєш мій дім, перестав спілкуватися зі мною у молитвах.
— Я не мав часу прийти до церкви. Ну, розумієш, в мене робота… – зам’явся. – Ну, не зміг я втриматися, Господи! – нарешті винувато признався. – Ці прикраси такі дорогі, коштовні, я ще ніколи таких речей і в руках не тримав. Це золото повністю переверне моє життя. Та й мені воно більше потрібне, ніж їм. В мене і діти, і дружина, які хочуть їсти. Коли це продам, то ще й заощаджу на кілька років вперед.
— Ти обміняв небесні блага на життєві потреби?
— Ні, ні! Я буду ходити до церкви, просто не мав вільного часу.
— Ти ховаєшся від мене, бо боїшся визнати, що ти накоїв. Піди і віддай кесареві кесареве, а Богові – Боже.
Чи відвідуємо Служби Божі щонеділі та свята і чи читаємо молитви щодня? Ні. Інколи пропускаємо… Чому? Невже ховаємося, як Адам? Невже, ми тайком служимо й іншому богу – мамоні і нам соромно прийти до дому Господнього?Адам, щоб захистити себе, сказав: «Я чув твою луну у саді й злякався,… тож і сховався» (Бут. 3.10) Ми ж виправдовуємося по-сучасному: «Просто багато роботи…»
Пам'ятаймо: «Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує. Не можете служити Богові й мамоні.» (Лк. 16. 13)
Фото: Pixabay
фінансово.
Щиро дякуємо!
