Роздуми над Словом Божим на урочистість Різдва Господнього
Сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю заселену землю.
Вдень Вифлеєм був опанований пітьмою, а вночі над ним засяяло світло. Пітьма егоїзму, яка опанувала мешканців цієї родової місцевості царя Давида, була така страшна, що навіть вигляд жінки, яка ось-ось мала народити, не викликав у них людської реакції. Не було для Марії з Йосифом місця ні в одному з вифлеємських домів. Довелося Діві піти до стайні для худоби і там Вона народила Ісуса. Ось яким нелюдським робиться наш світ, коли люди забувають про Бога. Ось наскільки можна закам’янити своє серце, коли нас мало стосується те, що ми створені на образ Бога, Який Є Любов…
І саме у такий світ Бог висилає свого Сина, аби нас рятувати. У світ, опанований егоїзмом та нечутливістю. У світ, у якому бідні люди — слабкі та зіпхнуті на узбіччя, бо перед цим у світі спихнули на узбіччя самого Бога. Радість Божого Різдва — це насамперед радість грішників: адже Бог нас любить попри те, що ми грішні. У своєму милосерді Бог уже не міг дивитися на те, яким нелюдським ми зробили цей наш світ людей, і зіслав нам свого Сина як Спасителя.
Щось символічне є в тому, що Ісус, Син Божий, народився не в людському домі, а в стайні для худоби. Він прийшов до нас, людей, а вже обставини Його народження показали, який це світ. Отож Бог любить нас попри те, що ми грішні, але любить для того, щоб визволити нас із гріха. Він же Еммануїл, Бог-із-нами; тому, наближаючись до Нього, ми віднаходимо нашу, спотворену гріхом людяність.
Першими цю благословенну переміну, що відбувається завдяки Ісусові, пізнали вифлеємські пастухи. Пітьма ночі Божого Різдва символізує темряву різних наших негідностей. Але саме у цій пітьмі засяяла слава Божа і перемінила пастухів із Вифлеєма. Ці люди відкрили свої серця Спасителеві, який приходить, і зраділи тому, що Бог їх (нас) таки любить і має міць витягнути нас із різних наших слабкостей.
У цьому полягає суть радості Різдва: що, зрештою, зовсім не повинно бути так, що гріх керує нашим життям; що світ зовсім не повинен бути таким нелюдським. Бо ж ми важливі для самого Бога. І навіть якщо нам бракує сил, щоб наблизитися до Бога, то Він сам бажає наблизитися до нас. Тільки б ми Йому це дозволили!
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002