Греко-католицький календар:
Передсв. Стрітення
Муч. Трифона
Апостол
1 Пт. 4, 12 – 5,5.
12. Любі, не дивуйтеся тій пожежі, що у вас постає, вам на пробу, немов би з вами діялось щось дивне, 13. але, тією мірою, якою берете участь у Христових муках, радійте, щоб і в славному його з’явленні раділи та веселились. 14. Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім’я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться! 15. Ніхто з вас нехай не страждає як душогубець або злодій, або злочинець, або як той, хто встряває в чужі справи. 16. Коли ж – як християнин, нехай не соромиться, а прославляє Бога цим ім’ям. 17. Бо настав час почати суд від Божого дому; коли ж він від нас розпочинається, то який кінець буде тих, які не коряться Божій благовісті? 18. І коли праведник ледве спасеться, то грішник і безбожник де з’явиться? 19. Тому й ті, які страждають з Божого зізволення, нехай у доброчинності довірять вірному Творцеві свої душі. . Тож пресвітерів з-поміж вас заклинаю, я – сам теж пресвітер і свідок мук Христових і співучасник слави, що має об’явитись: 2. Пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, а добровільно, по-божому; не для лихого зиску, а доброхіть, 3. і не як пануючі над вибраними, але бувши зразком для стада. 4. І як з’явиться архипастир, отримаєте нев’янущий вінець слави. 5. Так само ви, молоді, коріться старшим. А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать.
Євангеліє
Мк. 12, 38-44.
38. І він говорив у своїм повчанні: “Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах, 39. перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, 40. що з’їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд.” 41. І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. 42. І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. 43. І прикликавши своїх учнів, сказав їм: “Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. 44. Усі бо кидали з свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, – увесь свій прожиток.”