Про голод і молодшого сина

Роздуми до Слова Божого на суботу ІІ тижня Великого Посту

Триває Великий Піст — час, коли навіть сама назва цього літургійного періоду вказує на один із трьох учинків праведності, а саме на піст.

Якщо дитина перестає їсти і втрачає апетит, така поведінка одразу турбує батьків. Вони починають прикладати їй руку до чола, міряти температуру, дзвонити до лікаря та всіляко піклуватися про стан її здоров’я.

Подібно і молодший син із притчі про милосердного Отця, зібравши все, подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розгульно. Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він почав бідувати. Той, хто мав усе, витратив усе для свого задоволення, як про це пише апостол Яків: Прохаєте та не одержуєте, бо зле прохаєте, щоб витратити на ваші задоволення ἡδονή — хедонé. Саме від цього грецького слова походить філософський напрям — гедонізм.

Однак спочатку він розтратив своє майно. Євангеліст Лука вживає тут дієслово διασκορπίζω — діаскорпíдзо. «Діа» означає «проколоти, проникнути, пробити наскрізь», «скорпідзо» — «пошматувати, розкидати на малі шматки». Це усім відомий образ скорпіона, який спочатку жалить отрутою свою жертву, а потім клішнями її розриває на шматки та розкидає в різні боки.

Молодший син захворів саме на таку страшну хворобу, хворобу гріха, що отруює Боже життя в людині і розкидає, марнує Божу благодать, дар, який ми отримали від Бога.

Та як наслідок, щойно він витратив усе — настав великий голод. Така хвороба призводить до голоду, який є одночасно і карою, і ліками від гріха. Це голод за Богом, за Його словом, за домом Отця. Вилікувати його може один лише Бог: «Ти створив нас скерованими до себе, і неспокійне наше серце, доки не спочине в Тобі» (св. Августин).

Молодший син почав бідувати, ὑστερέω — гистерéо. Почав жити у нестачі, відчувати брак чогось, а точніше, КОГОСЬ. Про цей надприродній голод кожної людини говорить Ісус у розмові з багатим юнаком: Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за МНОЮ (Мк 10, 21). Молодшому синові, який жив проти свого спасіння, без надії на порятунок, всупереч будь-яким правилам, міг допомогти лише хрест Ісуса. І він чує це з уст Отця: Цей син мій був мертвий і ожив, загинув і був знайдений. Перша частина речення стосується Ісуса Христа — Єдинородного Божого Сина, друга — кожного з нас. Ісус Христос був мертвий і ожив, аби ті, що загинули, були віднайдені. Ось чому Ісус грішників приймав і їв разом із ними (пор. Лк 15, 2). Для нас це — Євхаристія, що втамовує голод і не перестає насичувати.