Отче Піо, зроби щось, бо я вже не можу!..

У моїй квартирі, на стіні кімнати для гостей, висить звичайна тарілка для сніданку. Але трохи нетипова, бо на ній — зображення Падре Піо.

Вона завжди викликає подив та інтерес у моїх гостей, які, навіть не кажучи жодного слова, запитують: а чому?.. Тоді я кажу, що він покровитель мого дому, і розповідаю всю історію — але коротко, «телеграфним стилем».

Запрошення від Падре Піо

Моєю мрією було поїхати до Рима на церемонію проголошення «мого Падре Піо» святим. Проаналізувавши сімейний бюджет, я виявила, що маю лише третину суми на велике — бо майже двотижневе — паломництво в Італію, де найважливішим моментом була участь у канонізації капуцина з П’єтрельчіни на площі св.Петра.

Але, на жаль, все вказувало на те, що я не зможу дати ради з цими фінансами; тож увечері перед сном я просто сказала:

«Отче Піо, я би хотіла поїхати до Рима, але ти знаєш мою ситуацію… Якщо ти справді запрошуєш мене на цю надзвичайну подію, то сподіваюся, що ти мені допоможеш».

Наступного дня зателефонувала людина з моєї сім’ї, сказавши, що хотіла поїхати до Рима, але змушена відмовитися, і чи не хотіла б я її замінити, бо вона справді не зможе поїхати на визначені дати. Уявіть лиш моє здивування! Звісно, я одразу погодилась і сказала подумки: «Дякую, Падре Піо, ти все ж таки запросив мене!»

Тарілка з Падре Піо

Я вирушила з групою в подорож слідами Падре Піо. Ми відвідали П’єтрельчіну — місце народження святого, та Сан-Джованні-Ротондо.

Наближаючись до Рима, ми заїхали до невеликого містечка поблизу Вічного Міста. Зголоднівши, зайшли до затишного ресторану. Нас зустрів сам власник, який мав приємне ім’я Алессіо, і запитав, звідки ми і чи йдемо завтра на канонізацію Падре Піо. Ми відповіли — так, ми йдемо на церемонію.

Синьйор Алессіо вельми втішився, що ми обрали його заклад для обіду й пообіднього відпочинку. Ми замовили лише одну страву, але шеф-кухар подав нам дві страви й десерт. Нас зворушила доброта пана Алессіо. Але це була не остання приємна несподіванка: після десерту кілька працівників ресторану за розпорядженням шефа принесли нам тарілки для сніданку, складені ярусами, і на кожній з них було знайоме обличчя Падре Піо.

Директор ресторану з широкою усмішкою пояснив нам, що всі італійці та «люди світу» люблять Падре Піо, навіть ті, хто до церкви не ходить! Вони невіруючі, але Падре Піо, якщо коротко сказати, люблений всіма.

Я усміхнулась і додала, що розумію любов і захоплення синьйора Алессіо скромним, але характерним капуцином. Старанно обгорнувши тарілку, я привезла її до своєї орендованої квартири в Польщі.

Квартира від святого покровителя

Минуло кілька років. Якось, ідучи повз монастир капуцинів, я подумки звернулась до Отця Піо. Сказала:

«Падре Піо, я справді втомилась від цих постійних блукань і відсутності власної квартири, відсутності свого місця. Будь ласка, зроби щось, бо я вже більше не можу!»

Це була коротка, але щира молитва, промовлена просто на вулиці. Минуло кілька місяців, і почала вимальовуватися можливість мати власну квартиру.

Будівництво храму. Гданськ, листопад 2007 року.  Джерело: Parafia pw. Św. Ojca Pio

У той час я також дізналась, що будується нова парафія, присвячена Падре Піо. Мені було дуже цікаво, де це місце на карті Гданська. Я вирішила спробувати туди потрапити. Коли я нарешті туди дісталася — побачила старий барак, із якого лунав літургійний спів. Поруч була перекопана земля, цегла, крани, коротше кажучи — тривало будівництво храму. А під час будівництва парафіяни зустрічалися в цьому бараку, де, попри численні незручності, почувались як одна велика родина.

Минуло ще два роки, й мене запросили на зустріч із головою житлового кооперативу, щоб поговорити про мою квартиру та інші теми. Виявилося, що на вибір було кілька варіантів житла в різних частинах міста.

Я недовго думала, до якого рішення схилитися, бо обрала житловий масив і навіть конкретну вулицю, де вже жили мої друзі з університетських часів. Вони часто казали мені: «Живи тут, тут справді чудово, і тут так багато зелені!» На черговій зустрічі з ними я зразу ж сказала про свою новину.

Вже прощаючись із головою житлового кооперативу, я помітила на столі фотографію Падре Піо, а на задньому плані — якісь обриси житлового масиву. У відповідь на запитання я почула:

«Пані Івонко, це той житловий масив, який ви обрали, а Падре Піо на цьому фото — бо це його майбутня парафія».

Під фотознімком був напис: «Довірся і не хвилюйся, Бог — милосердний і почує твою молитву».

Храм парафії Падре Піо в Гданську. Джерело: Вікіпедія

Мені миттєво згадалася та молитва на тротуарі, коли я просила Падре Піо про допомогу в отриманні квартири. Перебравшись до помешкання своєї мрії, я повісила тарілку від синьйора Алессіо на стіну і сказала своїй родині, що він є покровителем мого дому, і що на згадку про його день народження у скромному будинку в П’єтрельчіні, 25 травня, я даруватиму Падре Піо символічний букет троянд. Можливо, не завжди буквально йому — але кожному, хто прагне допомоги.

Переклад CREDO за: Івона Флісіковська, Aleteia