Хайме Мальдонадо‑Авілес вивчав неврологічні причини наркоманії та депресії після захисту докторської дисертації в Єльському університеті, коли раптом він замислився: чи справді це те, чого Бог для нього хотів?
Це, звісно, не означає, що неврологія неважлива наука. Мальдонадо‑Авілес присвятив усе своє доросле життя на її вивчення та дослідження. Але згодом він почав відчувати: Бог має для нього інші плани.
«Це постійне відчуття, можна сказати, майже ниття: можливо, я був покликаний служити інакше, — розповідає він в інтерв’ю для The Washington Post. — І воно з’являлося доволі часто. У різний час це питання буде повертатися: якби я спробував уявити себе у 90‑річному віці, близьким до смерті, чи сказав би я собі: “Я повинен був вступити до семінарії?”»
Отож, 2014 року Хайме Мальдонадо‑Авілес покинув обнадійливу кар’єру вченого вищої ланки у своїй галузі та вступив до семінарії Католицького університету Америки. Зараз він навчається на третьому курсі: «Якщо я справді вірю в те, що Господь мене кличе, то маю вірити, що Він підтримає мене необхідними дарами», — каже Хайме.
Хайме сподівається допомогти науковцям пізнати Церкву, а також хоче сприяти тому, аби віра поширювалася у наукових колах. Дані соціологічних досліджень свідчать про те, що 95% американців вірять в існування Бога чи якоїсь іншої вищої сили; кожен другий вчений вважає себе людиною віруючою.
Хайме розповів, що довгий час гадав, наче він — єдина віруюча особа серед співробітників своєї лабораторії, доки не побачив професорів Єльського університету поруч себе під час Святої Меси. Вивчення нейронів головного мозку допомогло молодому вченому побачити красу і велич Творця: «Складність механізмів, а водночас порядок, у якому функціонують наш організм і мозок, спонукає до висновку: це не випадковість», — зазначив він.
Переклад CREDO за: The Washington Post