Роздуми над Словом Божим на вівторок VI Великоднього періоду
Один із титулів Святого Духа — Потішитель. Важко, однак, самим лише цим словом передати багатство, яке міститься в грецькому виразі Параклетос. Спробуймо розглянути найважливіші аспекти цього слова.
Параклетос походить від двох слів: пара — при, за, і калео — кликати. Дієслово паракалео означає «закликати, прикликати». Латинським відповідником паракалео є слово ad–vocare, яке також означає «прикликати»; натомість хтось «прикликаний» — це advocatus у латинській мові й параклетос у грецькій. І справді, параклетос грецькою означав адвоката, повірника різних справ, захисника (таке значення можемо знайти у творах Демосфена, †322).
“ Чи можна ще про щось переживати, маючи двох таких Адвокатів: Христа, який виправдовує мене перед Отцем, і Святого Духа, який захищає мене на землі та пильнує, щоб я щасливо дістався Небесної Вітчизни?
Окрім цього уривка, який говорить про Святого Духа, у Новому Завіті це слово один раз вживається по відношенню до Ісуса: Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. Він — примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу (1Йн 2,1-2). Ісус, завдяки тому, що приніс в жертву самого себе, став нашим адвокатом на небесах. Натомість наші справи на землі веде і захищає Святий Дух.
Чи можна ще про щось переживати, маючи двох таких Адвокатів: Христа, який виправдовує мене перед Отцем, і Святого Духа, який захищає мене на землі та пильнує, щоб я щасливо дістався Небесної Вітчизни?