Римо-катол.: 27 травня (довільний спомин)
Святий Августин Кентерберійський (†604/605) названий «апостолом Англії», хоча християнства він туди не приніс. Точніше, не він його туди приніс першим. Віра у Спасителя там існувала вже кілька сторіч, але з нею були проблеми. Відтоді як Римська імперія вивела свої загони з Британських островів, минуло років двісті; язичницькі германські племена забирали в свої руки владу; нечисельні християнські спільноти «згорнулися і капсулювалися», захищаючись від ворожого зовнішнього тиску — а заодно втративши будь-який живий зв’язок із Вселенською Церквою. Явище не таке вже й рідкісне, зрештою. Локальні Церкви, яким доводилося захищатися, схильні набувати войовничої гордості: мовляв, ми без вас якось вистояли, і далі без вас обійдемося.
Отож св. Августин, італієць, настоятель римського монастиря св.Андрія, 597 року за доручення папи Григорія Великого додався у Британію, в так звану «григоріанську місію». Чи й справді Папу надихнуло те, що він побачив на базарі світловолосих рабів і захотів, щоб Церква ті племена спасала, чи переважно політичні мотиви були підставою рішення? Кентський король Етельберт, жонатий на християнці, доньці франкського короля, ставав «фігурою номер один» у тій грі, і перспектива подолати германське язичництво була цілком реальною.
За сприяння короля в Кенті було збудовано кафедральний собор — перший на англійській землі, абатство свв.Петра і Павла. За три роки місіонерства св.Августина і монахів-бенедиктинців, які прибули з ним, король і його піддані вирішили прийняти хрещення: загалом 10 тисяч саксів.
Єпископські свячення Августин прийняв в Арлі (де був географічно найближчий єпископ), а потім, як першому митрополитові Англії, Папа прислав йому архієпископський паллій, а також (601 року) наступних монахів у допомогу місії. Як єпископ, св.Августин Кентерберійський відзначався терпеливістю й мудрістю, намагаючись не заявити свою архієпископську (тобто папську для всієї Церкви) владу щодо всіх проблемних спільнот, а налагодити з ними стосунки і переконати їх «влитися в повноту церковного спілкування».
Кентербері було столицею католицьких єпископів упродовж тисячі років, допоки Генріх VIII не проголосив його столицею своєї новоствореної Англіканської Церкви. Католицькі примаси обрали своєю наступною столицею Лондон — і, певно, не програли на цьому виборі…
У ті давні часи, щоби хрестити народ, спершу потрібно було привести до віри правителя, який за цей народ відповідав. Із плином століть місія проповідників кардинально змінилася: керівники держав уже не відповідають за народ, і євангелізувати потрібно «знизу». Що, звісно, не перекреслює необхідності навернення тих, хто береться до влади.
В іконографії зображається у єпископському вбранні або як монах-бенедиктинець. Покровитель Англії та Уельсу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
