У найважчих хвилинах смутку й болю, також і перед обличчям образ та нападів, вартує обирати життя молитви, терпеливості й уповання на Бога, не піддаючись обманові суєтності. Про це Папа Франциск роздумував, проповідуючи у п’ятницю, 9 червня 2017 р., під час ранкової Святої Меси в «Домі святої Марти».
Зупинившись над читанням зі старозавітної Книги Товита, в якому розповідалося про зцілення Товита від сліпоти та його зустріч з невісткою Сарою, Святіший Отець звернув увагу на те, що ці обидві постаті пережили не найкращі періоди в своєму житті: перший осліп, а дівчина не могла вийти заміж, бо злий дух вбивав усіх її наречених, аж доки не була визволена від цього нещастя Товією, сином Товита.
Як зауважив проповідник, і Товит і Сара переживали у своєму житті як прекрасні моменти, так і хвилини нещастя. Товит зазнавав переслідувань, насмішок, навіть і дружина його ображала, яка, однак, не була злою жінкою та дбала про дім в той час, як чоловік був сліпим. Сару ж обвинувачувано в смерті наречених. У такі хвилини обоє думали про те, «чи ж не було би краще померти».
«Всі ми, – сказав Наступник святого Петра, – проходили через важкі хвилини, може не такі важкі, які ці, але знаємо, що відчувається в хвилини темряви, болю, в період труднощів. Нам добре це відомо. Але Сара каже собі: “Якщо накладу на себе руки, чи ж не спричиню страждання своїм батькам?” – та зупиняється і молиться. І Товит каже: “Таким є моє життя, прямуймо вперед”, – і молиться… Саме таке наставлення рятує нас у важких хвилинах – молитва. Ще одним є терпеливість: обоє були терпеливими в своєму болі, в надії на те, що Бог вислухає та віддалить ці важкі хвилини. Отож, в хвилини смутку, малого чи великого, в хвилини пітьми, потрібні молитва, терпеливість і надія. Не забуваймо про це».
Але в житті не бракує і світлих моментів. Були такі й у цій біблійній історії, але не в стилі «геппі-ендів», притаманному романам. «Після випробування Господь наближається до них і спасає. І це дійсно прекрасні, автентичні хвилини радості, а не ті, краса яких походить із гриму, є штучною, минущою, немов феєрверки, в яких бракує краси душі», – зауважив Папа, додаючи, що також і в такі прекрасні хвилини герої сьогоднішнього читання моляться, підносять подяку Богові.
У цьому контексті Святіший Отець заохотив слухачів замислитися над тим, чи в різних періодах свого життя ми здатні розпізнавати те, що діється в нашій душі, приймаючи важкі хвилини як «хрести», розуміючи, що слід молитися, бути терпеливими й не втрачати надію, а також намагаючись не потрапити в суєтність, пам’ятаючи про те, що «Господь завжди поруч»? І чи дякуємо Йому за радість, яку Він нам дарує?
фінансово.
Щиро дякуємо!
