Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 14 червня
Сьогоднішнє Євангеліє розповідає про Нагірну проповідь — першу з п’яти великих промов Господа Ісуса у євангеліста Матея, а в ній представлено програму, яку Ісус постановив виконати у своєму публічному житті.
Закінчення третьої частини проповіді, що присвячена спільнотному життю, сформульоване двома висловами. В першому (вірш 21‑й) закінчується попередня промова про фальшивих пророків, яких можна розпізнати за їхніми плодами. Тут висвітлюється необхідність дій: потрібно давати такі плоди, за якими розпізнається приналежність до Ісуса. Практичні зусилля протиставлені тут «порожньому» іменуванню Ісуса Господом. Саме іменування Ісуса не засуджується як таке, але підкреслюється необхідність виконувати волю Отця Небесного згідно з ученням Ісуса, щоб увійти до Небесного Царства.
Друга фраза, натомість, адресована передусім тим, хто мали близькі стосунки з Ісусом і в Його ім’я проповідували, виганяли бісів та творили чуда. Однак у кінці вони будуть відкинуті, бо підпорядкували проголошення Євангелія особистим, приземленим інтересам. Сенс цього вислову полягає в тому, що навіть у житті, повністю присвяченому Господу, можна віддалитися від Нього і зрадити Благу Вістку. Як бачимо, така небезпека існувала вже за часів Ісуса, але значно посилилася в спільнотному житті.
Ми повинні пам’ятати, що за нашими словами повинні бути вчинки. Не можна визнавати Господа на словах, а потім своїм життям відкидати Його або вдавати, що Його немає. Просімо в молитві, кожного дня, про дар вірності Ісусу та згідності між життям і вірою.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
