Роздуми над Словом Божим на середу Х звичайного тижня, рік І
Іноді, коли ми читаємо Святе Письмо, нам здається, що існує якась прірва між Старим і Новим Завітом. Деякі християнські спільноти навіть протиставляють ці дві дійсності і не приймають якоїсь аргументації, якщо вона походить зі Старого Завіту.
Такого роду проблеми були вже на початку християнства. Були різні угрупування, які взагалі відкинули Старий Завіт як певний твір «злого бога». Потрібно сказати, що Церква завжди поборювала подібне мислення.
Той самий Бог, котрий сказав: «око за око і зуб за зуб», сказав також: «любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас переслідує». Як взагалі можна погодити між собою такі протилежні речі? А чи справді вони аж так протилежні? Адже коли Господь сказав «око за око і зуб за зуб», то не для того, щоб заохотити помсту, а для того, щоб визначити її межі. В давнину на Близькому Сході панували інші пропорції: за одного зуба вибий сім зубів! Іншими словами, у згаданій заповіді Господь визначає межі людській злобі: не перегинай палиці, не вбивай за те, що хтось тобі вибив зуба. На той час ця педагогічна рада була достатньою, але неповною. Тому сам Господь прийшов у тілі і виповнив ЗАКОН, надавши цьому Слову повноту СЕНСУ — не тільки «не переступай межу помсти», але навіть «люби тих, хто тобі чинить кривду».
Тому жодна риска, жодна йота в Законі не зміниться, не втратить своєї вартості, а, навпаки — осягне повноту в Христі Ісусі!
фінансово.
Щиро дякуємо!
