Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 5 вересня
Сьогодні ми чуємо в Євангелії конкретний заклик: Вважайте, що чуєте! (Мк 4, 24). Він звернений до нас, людей, які живемо вже 20 століть після смерті й воскресіння Ісуса Христа.
Що ж ми чуємо? Масова культура показує нам сьогодні чимало симпатичних образів. Наприклад, про м’якого і толерантного чоловіка-європейця, який настільки поважає права інших, аж перестав розрізняти свавілля гріха і справжню любов. Також сьогодні популярний інший образ — успішна бізнес-леді, яка все поклала на вівтар кар’єри: свою сім’ю, здатність народити й виховати дітей і навіть своє прагнення вічного життя. Не менш розрекламованим є образ пробивної молодої людини, яка в гонитві за своїми мріями відрікається від авторитету батька-матері, відтинає своє коріння.
Що в них спільного? Це образ людини, яка повністю покладається на власні можливості й прихований потенціал. Спільним для них є егоїзм, відсутність милосердя щодо слабких та покинутих і вимога: ти мусиш всюди бути найкращим і найпершим. Чи не так?
Ці позиції масової культури є бажаними і притягують, аби все знати. Це ґрунт для психологічних тренінгів, соціологічних маніпуляцій та експериментів над зачатим людським життям. Чи вам це не нагадує якийсь фрагмент із перших розділів Книги Буття? Наслідки проростання цього слова кожен із нас знає напевно: смерть і безнадія.
Чим же є тоді Слово Боже? Це зерно гірчичне, дрібне і непривабливе. І, справді, слово про Ісуса Христа, який не шукав самореалізації, кар’єри, толерантності й успіху, але, навпаки, зайняв останнє місце посеред двох розбійників — є немилим нашому серцю.
Порівняно з «катехизою» світу цього Слово про страждання і смерть «якогось єврея» взагалі нецікаве і не притягує, аби щось знати.
Однак, якщо подивитися на свідків Христа — наприклад, Падре Піо, мати Терезу Калькуттську, Йоана Павла ІІ, — то побачимо, що в них це Слово виросло. Із такими людьми хочеться бути, відчувати безпеку і присутність люблячого Бога. Чого ж тоді нам бракує, аби і в нас це Слово виросло до розмірів дерева? Терпеливості й постійності. Завдяки їм це насіння кільчиться й росте вдень і вночі.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
