Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 18 листопада
Давно, коли я ще був послушником, наша маленька спільнота із шістьох послушників на чолі з настоятелем вирушила у чотириденне паломництво. Був серпень, ішлося легко і приємно; інші паломники, до яких ми долучилися, були цікавими і добрими до нас, усі ми відчували піднесення. Ані я, ані мої співбрати не переживали ні про що на світі. Аж ось, почалося. Дощ, холод, натерті ноги і… плутанина з нічлігом! Я вже бував раніше в паломництвах і знав, із чим можу стикнутися, але думав, що настоятель подбає про все необхідне, і взяв лише те, що він наказав узяти. А це було майже нічого! Я був шокований, у мене не було навіть рушника, не кажучи вже про аптечку, теплий спальник та інші потрібні в паломництві речі…
Ця ситуація раптової бідності, майже за сьогоднішнім Євангелієм: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте — відкрила мене на діяння Божого Провидіння, якому інакше я навряд чи дозволив би діяти. Інші паломники подбали про ті речі, яких ми не взяли із собою; місцеві мешканці дозволяли спати в копах сіна, коли довідались, що ми не маємо наметів, і давали їжу, коли стало ясно, що про це кожен мав подбати особисто. Фактично, я був набагато краще забезпечений, ніж будь-якого іншого разу, коли ходив у паломництва і про все заздалегідь дбав сам. А те, що я не несу наплічника з припасами на сьогодні, дозволяло мені служити іншим: іноді я був обвішаний, мов ялинка, речами старших людей, переносними колонками і навіть малими дітьми!
І тоді я зрозумів, що всі роки моєї активної молодості по різноманітних спільнотах і рухах не надали мені такої нагоди послужити іншим та пізнати батьківську опіку Бога, як у тому паломництві. Мабуть, це було вперше, коли я почувся насправді вільним від речей цього світу, хоча міг лише надіятись, що і сьогодні знайдуться так само добрі люди, як вчора. І вперше, коли я зрозумів, яке це щастя — йти за Христом без багажу своїх людських забезпечень.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
