Зустрічаючись на завершення своєї Апостольської подорожі в Анголу з духовенством, богопосвяченими й мирянами, які допомагають у душпастирстві, Лев XIV поділився думками про різні форми вірності, нагадавши про те, що її підвалинами є Христова любов.
«Усі ангольці, без винятку, мають право будувати цю країну й отримувати від цього справедливу користь; однак учні Господа зобов’язані робити це згідно із законом милосердної любові». На цьому наголосив Папа Лев XIV, зустрічаючись на завершення третього дня свого перебування в Анголі з церковною спільнотою країни. На зустріч, яка в понеділок 20 квітня 2026 року відбулася в парафіяльному храмі Пресвятої Богородиці Фатімської в Луанді, зібралися єпископи, священники, диякони, члени спільнот богопосвяченого життя, катехити та інші душпастирські співробітники, пише Vatican News.
Католики становлять 58% населення Анголи, а церковне життя організоване в 20 територіальних структурах. Тут служать 1500 священників, але значущою є кількість катехитів — понад 55 тисяч. «Насамперед дякую всім, хто послужив і служить Євангелію в Анголі: дякую за діло євангелізації, проведене в цій країні, за надію у Христі, посіяну в серцях народу, за любов до найбідніших», – сказав Лев XIV на початку зустрічі.
«Так» Христові
Святіший Отець запевнив, що Господеві відома великодушність, з якою вони відповіли на покликання. Варто «повністю відкрити своє серце Христові», долаючи спокусу думати, ніби Він приходить, щоби щось забрати. «Він нічого не відбирає, Він усе дарує. Хто віддає себе Йому, той отримає стократ. Відкрийте, навстіж відчиніть двері перед Христом, і знайдете справжнє життя», — закликав Лев XIV, цитуючи інавгураційну проповідь Бенедикта XVI. Особливим чином він скерував ці слова до численної молоді в семінаріях і формаційних домах. Папа заохотив «не боятися сказати “так” Христові» й не боятися завтрашнього дня, бо «єдина річ, яку Він відбирає і бере на себе, — це наш гріх».
Дар, який ушляхетнює
Ісус дарує радість «бути Його учнями-місіонерами, силу перемагати підступність лукавого, надію вічного життя». Це дар, «який ушляхетнює та робить великими, який зобов’язує та наділяє відповідальністю».
«А найбільшим даром є Святий Дух, який, влитий у ваші серця під час хрещення, з огляду на місію особливо уподібнив вас до Христа, який послав вас, щоби, спираючись на Євангеліє, ви будували вільне, примирене, прекрасне й велике ангольське суспільство. Як же важливе в цій місії служіння катехитів! Саме в Африці це є фундаментальним проявом життя Церкви, що може бути натхненням для католицьких спільнот у всьому світі», — мовив Лев XIV.
У світлі уривка з першого Послання до коринтян: «Усе — ваше, ви ж — Христові», Папа зауважив, що в контексті 50‑річчя незалежності країни ці слова апостола говорять: «Теперішність і майбутнє Анголи належать вам; але ви належите Христу».
«В основі вашої діяльності лежить те, що ви є учнями Ісуса. Завданням кожного з вас є бути Його образом, і в цьому ніхто не може вас замінити. Саме в цьому полягає ваша унікальність!» — наголосив Святіший Отець.
У школі Ісуса
Від учня Христа вимагається перебувати в єдності з Ним. Трирічний душпастирський план Церкви в Анголі має тему «Вірні, радісні учні» та присвячений молитві й роздумам про священство і богопосвячене життя. За словами Папи, серед багатьох доріг, які Бог відкриває перед Церквою в країні, першою є «вірність Христові». Для цього потрібно цінувати постійне формування, пильнувати, щоб життя було послідовним та «бути витривалими в звіщенні Доброї Новини миру». В школі Ісуса, як зауважив він, завжди можемо вчитися багатьох речей. Адже Ісус казав, що хто бачить Його — той бачить Отця, який в Небі.
«Це нагадує нам про споглядальний вимір постійної формації, — сказав Лев XIV. — Пізнання Христа, без сумніву, проходить через якісне початкове формування під особистим супроводом наставників; проходить через дотримання програм ваших дієцезій, згромаджень та інститутів; проходить через серйозне самостійне навчання, щоб просвічувати віруючих, довірених вам, вберігаючи їх, насамперед, від небезпечної ілюзії забобонів. Однак формація це щось набагато ширше: вона стосується єдності внутрішнього життя, дбання про себе та про Божий дар, який ми отримали, вдаючись до літератури, музики, спорту, мистецтва загалом, а насамперед до молитви адорації та споглядання».
Світ потребує свідків
Святий Павло VI повчав, що сучасна людина більше прислухається до свідків ніж до вчителів, а якщо й прислухається до вчителів — то це тому, що вони є свідками. «Вірність Христа, який полюбив нас до кінця, є справжньою рушійною силою нашої вірності. Ця вірність стає легшою завдяки єдності священників зі своїм єпископом та зі своїми братами в священстві, єдності богопосвячених зі своїм настоятелем та між собою», — сказав Лев XIV. Він закликав плекати братерство за допомогою щирості й прозорості та не відриватися народу, уникати шукання привілеїв.
Колиска покликання
Не менш важливою є «сім’я, в якій ми народилися та виросли». Папа нагадав духовенству та богопосвяченим, що для багатьох із них саме сім’я стала «колискою покликання, яка цінувала та оберігала паросток особливого поклику».
«Тож до ваших рідних лине моя щира вдячність за те, що вони піклувалися, підтримували та захищали ваше покликання. Водночас закликаю їх завжди допомагати вам залишатися вірними Євангелію та не шукати вигоди від вашого служіння Церкві», — сказав Лев XIV.
Мир і розвиток
«Врешті, ваша вірність в Анголі, як це має бути в усьому світі, сьогодні особливо пов’язана зі звіщенням миру», — вів далі Папа, згадавши про важливе свідчення духовенства й богопосвячених у минулому, яке дуже тут цінується; але це зобов’язання ще триває. Слід плекати «примирену пам’ять, виховуючи всіх до згоди» та «цінуючи між собою спокійне свідчення тих, хто переживши болючі випробування, все простив».
«Радійте з ними, святкуйте мир!» — закликав Лев XIV, нагадуючи повчання св.Павла VI про те, що «розвиток є другим іменем миру». Це вимагає бути «великодушною Церквою, що співпрацює задля цілісного розвитку» в своїй країні, зокрема, через ініціативи в освіті й охороні здоров’я.
фінансово.
Щиро дякуємо!
