Переслідування і свідчення

Роздуми до Слова Божого на середу ХХХІV звичайного тижня, рік І

Уявімо собі людину, яка йде по дорозі і несе великий дзбан. Ми не знаємо, що в ньому всередині. Але раптом хтось із перехожих штовхнув цю людину, вона похитнулася – і з дзбана хлюпнула чиста вода.

" Страждання виявляє, якою духовністю ти намагаєшся жити: пасхальною – віддавати життя за інших, чи язичницькою – бути побожним і любити лише тих, хто тебе любить

Серце кожного з нас є таким дзбаном, глиняною посудиною. Натомість різні випробування, про які сьогодні говорить Господь, показують, чим той дзбан наповнений. Інколи доводиться спостерігати, як якийсь «дзбан» спіткнеться об камінь, або перечепиться об поріг і впаде, й відразу із нього виливається вельми «малолітературне» наповнення – лайка, нападки, обурення. Аби дізнатися, чим сповнене серце людини, інколи просто достатньо спостерігати за нею, коли вона, б’ючи молотком по цвяху, влучить у палець. Можливо, цей класичний приклад із побутового повсякдення видається смішним; однак, гадаю, про щось подібне йдеться нашому Спасителю, коли Він говорить, що страждання, якого зазнають учні, дасть їм нагоду свідчити.

Саме такі, важкі ситуації в родині, в праці, у середовищі, в якому ти живеш, виявляють твій справжній характер. А саме – чи маєш ти характер Ісуса Христа, характер, схильний сприймати з любов’ю навіть ворогів, чи в тебе просто характер «побожного язичника». Саме страждання виявляє, якою духовністю ти намагаєшся жити: пасхальною – віддавати життя за інших, чи язичницькою – бути побожним і любити лише тих, хто тебе любить.