Переслідування і свідчення

Роздуми над Словом Божим на середу ХХХІV звичайного тижня, рік І

Уявімо собі людину, яка йде дорозгою і несе великий дзбан. Ми не знаємо, що в ньому всередині. Але раптом хтось із перехожих штовхнув цю людину, вона похитнулася — і з дзбана хлюпнула чиста вода.

“ Страждання виявляє, якою духовністю ти намагаєшся жити: пасхальною — віддавати життя за інших, чи язичницькою — бути побожним і любити лише тих, хто тебе любить

Серце кожного з нас є таким дзбаном, глиняною посудиною. Натомість різні випробування, про які сьогодні говорить Господь, показують чим той дзбан наповнений. Інколи доводиться спостерігати, як якийсь «дзбан» спіткнеться об камінь або перечепиться об поріг і впаде, й відразу із нього виливається вельми «малолітературне» наповнення: лайка, нападки, обурення. Аби дізнатися чим сповнене серце людини, інколи просто достатньо прослідкувати за нею, коли вона, б’ючи молотком по цвяху, влучить у палець. Можливо цей класичний приклад із побутового повсякдення видається смішним; однак, гадаю, про щось подібне йдеться нашому Спасителю, коли Він говорить, що страждання, якого зазнають учні, обернеться для них «нагодою для свідчення».

Саме такі важкі ситуації в родині, на роботі, в середовищі, в якому ти живеш, у суспільстві виявляють твій справжній характер. А саме — чи ти маєш характер Ісуса Христа: характер, схильний сприймати з любов’ю навіть ворогів, чи в тебе просто характер «побожного язичника». Страждання виявляє, якою духовністю ти намагаєшся жити: пасхальною — віддавати життя за інших, чи язичницькою — бути побожним і любити лише тих, хто тебе любить.