Цій колядці майже дві тисячі років. Здогадалися? Ні, це не «Тиха ніч» і не «Adeste Fideles»; вона виникла на Близькому Сході. Цю колядку ви, ймовірно, чули по радіо чи в музичному супроводі у торговельних центрах. Відкривши «YouTube», можна почути кілька різних виконань цієї пісні — Джоани Баез, Хосе Фелісіано і навіть Стінґа.
Це «The Cherry Tree Carol» («Вишнева коляда»). Текст з’явився близько 1500 року у старій добрій Англії. У пісні зображена уявна розмова, яка могла б відбутися між Марією, що несподівано завагітніла, і стривоженим Йосифом. Бог дає знак, щоби заспокоїти «названого» батька.
У той час як в Євангелії від Матея ми читаємо: «Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити» (пор. Мт 1, 19), колядка представляє нам гнівного Йосифа, який емоційно відповідає на прохання Марії, кажучи: «Хочеш вишень? Не мене проси. Попроси хлопця, який залишив тебе в такому стані!» Але тоді вишневе дерево робить щось несподіване, і Йосип приймає пояснення Марії.
Дослідниця Святого Письма Мері Джоан Вінн Лейт проводить паралелі між батьками Ісуса і прабатьками людства: якщо Адам і Єва були в Едемському саду, Марія і Йосип знаходяться у вишневому саду. Але на додаток до роздумів про сенс пісні у світлі історії спасіння Лейт прослідковує коріння коляди, яке знаходиться далеко за межами середньовічної Англії, на землях «ранньохристиянської спільноти Близького Сходу, яка молилася сирійською мовою, літургійною (релігійною) формою арамейської, мови Ісуса». «Християнство у Сирії — це цілий шерег конфесій, проте жили вони на Близькому Сході протягом 2000 років. Сьогодні, при подвійній загрозі з боку “Ісламської держави” та громадянської війни, майбутнє цих древніх спільнот викликає сумнів. Зокрема, знищене Алеппо, є домом для багатьох Церков, від Сирійської Помісної до Євангельської, чиї парафії ніколи вже не відновити…» — каже дослідниця.
Тепер з’ясовується, що відмова Йосифа виконати прохання вагітної Марії у «Вишневій колядці» може бути прив’язана до унікальної особливості сирійської літургії, що до сих пір діє в церквах (які ще існують), а саме діалогових гімнів. Лейт, яка викладає в Стоунхілському коледжі, штаті Массачусетс, говорить, що приблизно у V ст. історія Благовіщення «розширилася у повноцінну драму у вигляді сирійських християнських діалогових гімнів, які співаються у церкві на два хори: один хор співає партію Йосифа; інший — партію Марії. Цей спів становить частину різдвяної літургії».
Питання полягає в тому, як частина сирійської літургії стала середньовічною англійською колядкою. Лейт підозрює, що першими почули її хрестоносці на Святій Землі десь у ХІІ‑ХІІІ ст., а потім принесли її до Англії. Вони, можливо, навіть чули її у церкві Різдва Христового у Вифлеємі. Це могло бути у той час, коли візантійський імператор Мануїл Комнін Великий уклав союз із королем Єрусалима Аморі й фінансував оздоблення цієї церкви. Є там написи латиною (ймовірно, для хрестоносців), грецькою (мова Візантійської імперії) та сирійською. «Я хотіла би уявити собі “латинських” хрестоносців, що слухають на свято Різдва діалог “сирійського” Йосифа і Марії у церкві Різдва, — пише Лейт. — Зачаровані піснеспівом, вони адаптували його як частину на той час новітньої англійської традиції театральних містерій, традиції, якій ми можемо подякувати за “Вишневу колядку”».
Короткий нарис Лейт є гарним нагадуванням про багату традицію, а також про той факт, що не в усіх європейських колядках ідеться про засніжене Різдво або прикрашені домівки. І, в той час, коли християнські традиції на Близькому Сході перебувають під загрозою зникнення, це шанс для нас замислитись про те, як ми зобов’язані нашим духовним предкам у Святій Землі.
За матеріалами: Аleteia