Останнє слово Ісуса

Роздуми до Слова Божого на Першу неділю Адвенту, рік Б

Уся земна діяльність Ісуса Христа закінчується закликом до пильнування, до постійної готовності на повернення Господа. Далі слідує 14-й розділ Євангелія від Марка, де вже будуть описані події Його муки, смерті й воскресіння. Отож, останнє, що хотів сказати Ісус своїм учням, — це слово «Пильнуйте»!

Це останнє спонукання скероване не лише до якоїсь окремої групи, але до всіх без винятку учнів: А що я вам кажу, кажу ВСІМ: Пильнуйте! Ось чому «пильнування» — це основна і загальна ознака справжніх християн. Саме цим повинен відзначатися кожний віруючий. Тут криється велика тайна віри: «Проголошуємо смерть Твою, Господи Ісусе, сповідуємо Твоє воскресіння і ОЧІКУЄМО Твого пришестя в славі»!

Якщо прослідкуємо уважно, то виявимо, що наказ чувати (1) і пильнувати (3) з’являється у сьогоднішньому Євангелії чотири рази, що може означати чотири сторони світу. Пильнувати повинна уся Церква на кожному місці, хоч би де вона була: на покрівлі чи в хаті, при столі чи при жорнах, або на полі (пор. Лк 17, 31-36). Неважливо навіть, якою працею буде зайнята людина; але одразу легко і безпомилково можна розпізнати того, хто очікує і виглядає когось. Мабуть, не раз нам доводилось ставити таке запитання: «Ти на когось чекаєш?», адже вся поведінка людини вказувала на те, що хтось мав ось-ось надійти.

Господь захотів, щоб ми не знали, коли той час настане. На відміну від хронос — час хронологічний, тут вжито слово КАЙРОС — час сприятливий, відповідний, що веде до єдності й гармонії. Це час благодаті, час Божий, який має стати для віруючого в очікуванні завжди актуальним моментом. Саме це означає постійна готовність. Вона не несе в собі навіть і тіні нервового напруження чи клопотання, але є невтамованим передчуттям моменту зустрічі з тим, Хто є і Хто приходить: Благодать вам і мир від того, хто є і хто був і хто приходить (Одкр 1,4). Приховуючи від нас час і годину, Господь запрагнув, щоб таким моментом благодаті і миру для його учнів був не якийсь конкретний, чітко визначений час у майбутньому, але кожна мить життя.

Слово «чувати» — аґрипнео складається з аґрос і гипнос, що дослівно означає «поле» і «сон», або сон на полі, тобто назовні, на відкритому просторі. Найперше ми повинні зрозуміти, що тут, на землі, ми не маємо постійного дому, власного господарства, але все отримуємо від Господа. Він, виїжджаючи далеко, залишає нам СВІЙ дім, дає нам владу служити і кожному його діло.

Ось тепер, коли ми вже більше не назовні, але в ЙОГО домі, з’являється потрійне слово ґреґорео — пильнувати; пильнувати справи Божі у Його домі. Пильнування, отже, це не просте пасивне очікування чи бездіяльне виглядання у вікно. Це свідомість і розуміння того, що ти всім обдарований. Все, що тебе оточує, – це Божий дім, а не твоє особисте майно. Пильнує той, хто добре знає, що він не власник цього життя, а ЙОГО слуга, слуга Господа. Пильнує той, хто розуміє, що йому була доручена влада служіння і особисте, відповідне тільки йому завдання: кожному його діло.

Вирішальним буде лише те, чи не знайде нас Господь сплячими у ночі. Насправді тут не йдеться про сон чи безсоння у прямому значенні. Добре це пояснює апостол Павло: Та ви, брати, не в темряві, щоб вас той день зненацька захопив, як злодій:
бо всі ви – сини світла й сини дня. Ми не належимо ні ночі, ані темряві.
Не спімо, отже, як інші, а чуваймо та будьмо тверезі!
Ті бо, що сплять, сплять уночі, і ті, що впиваються, впиваються вночі.
Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любові й шолом надії на спасіння. (1 Сол 5,4-8)

На порозі Нового (літургійного) року хочу всім нам побажати, за Апостолом Павлом: [Нехай] не бракує жодного дару ласки вам, що очікуєте об’явлення Господа нашого Ісуса Христа (1 Кор 1,7).