Роздуми до Слова Божого на середу ІІ тижня Адвенту
У наші дні ми дедалі частіше стикаємося з явищем виснаження організму, нервового вичерпання, синдрому постійної втомленості. Ритм і проблеми життя цілковито поглинають сучасну людину. Мабуть, не раз ми запитували себе: як же раніше люди все встигали, не маючи мобільних телефонів, комп’ютерів, машин, пилососів, кавових апаратів?…
Але чи ось така постійна біганина та заклопотаність не навіває нам відчуття безглуздості й неефективності? Відповідь дає нам Слово Боже: Оце ж так каже Господь сил: «Розважте добре путі ваші! Ви сіяли багато, але зібрали мало; їсте, але не до наситу, п’єте, та не впиваєтеся, вдягаєтесь, та вам не тепло і заробітчанин заробляє в гаманець дірявий (Аггей 1,5-6).
Псалом 127-й продовжує цю думку і подає розв’язання: Дарма устаєте рано, засиджуєтеся допізна: усе ж їсте загорьований хліб! Господь дає його у сні своїм любим.
Отож, перед нами постає гостра проблема відпочинку! Це наскрізь біблійна тема: Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був. І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був (Бут 2,2-3). Третя заповідь Божа вважалась найбільшою заповіддю, адже сам Бог її виконав, даючи нам приклад.
Чому ж наші діла ніколи не закінчуються? Тому що ми не спочиваємо з Богом, а, отже, не маємо благословення і освячення, збираючи у дірявий гаманець.
У книзі Вихід читаємо: Шість днів робитимеш твоє діло, сьомого ж дня відпочинеш, щоб перепочив і віл твій, і осел твій, і щоб віддихалися на волі син рабині твоєї і чужинець (23,12). Якщо немає відпочинку сьомого дня, тоді все, що ми робимо, — недосконале, недовершене і ніколи не закінчиться. Число шість означає недосконалість.
Кожний в Ізраїлі знав і шанував третю заповідь. Вони жили на Божій землі і Він сам давав їм відпочинок. Але ось сьогодні в Євангелії Ісус говорить несподівані слова: Прийдіть до Мене всі струджені та обтяжені, — і Я дам вам відпочинок! Ми знаходимо відпочинок у лагідному і покірному серці Божого Сина, коли вчимося від Нього працювати і молитися, трудитися і відпочивати тілом і душею, бути у світі, але належати Богу.