Роздуми над Словом Божим на 4 січня
Йн 1, 35-42
Пригадаймо, що намір Йоана — показати життя з Ісусом як початок нового творіння, тому Пролог розпочинається словами: на початку було Слово. Натомість зараз після Прологу маємо згадку про діяльність Йоана Предтечі й відразу покликання перших учнів. Розміщаючи саме в такому місці опис покликання, Йоан прагне показати цю дійсність як фундаментальну в житті людини.
“ Коли Господь Тебе кличе, то не так для того, щоб навчити тебе різних богословських істин, як для того, щоб дати Тобі своє життя
Покликання є дуже важливим моментом у житті кожного християнина. Коли вживатиму слово «покликання», то йтиметься не так про покликання до якогось конкретного стану, як про момент у житті людини, коли вона остаточно приймає рішення йти за Господом, незалежно, де саме її Бог поставить. Для Апостола Йоана ця подія була такою важливою, що він навіть запам’ятав годину, о котрій Ісус запросив їх до участі в своєму житті: «Вони прийшли й побачили, де Він перебував, і залишалися в Нього того дня. Було це близько десятої години».
Покликання перших учнів чудово відображає, чим було учнівство в епоху Нового Завіту. Ми маємо вже своєрідний стереотип. У нашому мисленні учень — це той, хто ходить до школи, студент ходить до університету чи до академії, де вже слухає відповідних навчань. Після навчання усі повертаються додому, і рідко хто має якісь особисті відносини з учителем чи викладачем. В Галілеї часів Ісуса усе було по-іншому. Коли хтось прагнув бути учнем того чи іншого равві, дуже часто приходив і жив у нього. Наука полягала не так у навчанні якихось умінь, як у перейнятті стилю життя вчителя. Набагато важливіше було те, як учитель живе, ніж будь-які інші навички чи вміння.
Коли Господь Тебе кличе, то не так для того, щоб навчити тебе різних богословських істин, як для того, щоб дати Тобі своє життя, щоб учень жив так, як живе Учитель.