Бенедикт XVI про права людини: без Бога впадуть

У неопублікованому тексті папа-емерит застерігає перед новою концепцією прав людини, в якій немає посилання на Бога-Творця.

У цій ситуації етика зводиться до прагматизму, а множення прав людини — до їх фактичного заперечення. Бенедикт  VI також вказує на ключову роль Йоана Павла II у роздумах Церкви щодо прав людини, пише Vatican News.

Ідея прав людини зберігає свою непорушну силу лише тоді, коли вона базується на вірі в Бога-Творця. Лібералізм, який виключає Бога, втрачає свою основу — читаємо в неопублікованому тексті Бенедикта XVI під назвою «Якщо Бога не існує, права людини занепадають». Це рефлексія над книгою італійського філософа Марчелло Пері про Церкву і права людини. Папа-сеньйор написав цей текст півтора року після своєї відставки. Наступної п’ятниці він буде офіційно опублікований у збірці його текстів про віру і політику. Італійські ЗМІ надрукували його 8 травня.

Пишучи про права людини, папа Бенедикт вказує на ключову роль Йоана Павла II. Саме завдяки йому ця тема набула ваги у вченні Церкви. Святий Папа, як його називає Бенедикт XVI, більше, ніж роздумами, керувався тут досвідом, отриманим із протистояння державі, заснованій на марксистській ідеології. Для нього права людини були конкретною зброєю, здатною зупинити тоталітаризм держави і забезпечити віруючим право сповідувати свою віру. Йоан Павло II послався на досвід християнства в перші століття, яке як перша універсальна релігія визначало межі державної влади. Його вчення стосується не тільки атеїстичного тоталітаризму, а й ісламських держав.

У другій частині тексту про права людини Бенедикт XVI вказує на обмеженість суто раціональної етики, яка абстрагується від бачення людської особистості, що створена на образ Бога і перебуває під Його особливим захистом; таким чином вона стає суб’єктом права. Папа-емерит також застерігає від ігнорування первородного гріха, що провадить до наївної довіри розумові, яка не бачить реальної складності раціонального пізнання в царині етики. Він підкреслює, що без Бога-Творця етика зводиться до прагматизму. Бенедикт посилається тут на аналіз, проведений тим же Пері, який показує, що відбувається з правами людини, коли вони відмежовані від ідеї Бога. Множення прав людини в кінцевому рахунку призводить до розпаду самої ідеї закону, а також до надання людині нігілістичного права заперечувати саму себе. Аборт, самогубство, продукування людини стають правами людини і одночасно її заперечують.