Єдина умова молитви

Роздуми над Словом Божим на суботу VI Великоднього тижня

Про що ми думаємо, коли Ісус говорить до нас слова: “Чого тільки попросите Отця в Моє Ім’я, — дасть вам“? Можливо, думаємо попросити про здоров’я близької людини, яка хворіє; можливо, про матеріальне забезпечення у важкій ситуації… Не стидаймося визнати, принаймні перед самими собою та у молитві, що ми чогось потребуємо, що нам щось потрібно. Не біймося, що наші прагнення і потреби можуть виглядати дуже приземленими. Біймося іншого: бути нещирими перед нашим Отцем небесним та перед самими собою.
Молитва прохання здається нам часом недосконалою. Однак часом для нас і для нашого небесного Отця це може єдина можливість установити справжній діалог Отця з дитиною. А умова того, щоб цей діалог був, — одна: щирість перед Богом і собою, правдивість буття собою, відсутність масок.

Можливо, пізніше ми довідаємося, що Господь, Його Провидіння, допускало в нашому житті якісь проблеми, труднощі або страждання, щоб ми врешті навчилися щиро говорити Богу про свої потреби…

Від чого походить справжня радість людини: чи з дару, чи з того, що цей дар означає, — любов того, хто дарує?..

Якщо дар, про який ми просимо, не буде служити знаком любові Отця, то спитаймо самих себе, чи справді він нам був потрібний.

Просімо Бога про дар зняття маски. Про дар повірити, що Бог мене любить такого, яким я є, щоб я не боявся вже зняти свою найостаннішу маску, яку боюся зняти навіть перед самим собою.