Ми відділені чи об’єднані?

Роздуми над Словом Божим на VII Великодню неділю, рік Б

“Вони не від світу, як і Я не від світу”. 
Сьогоднішнє Євангеліє — це фрагмент Архиєрейської молитви Ісуса Христа, яку Він промовляє перед тим, як буде відданий на хресну смерть.

Коли Ісус молиться за своїх вірних, ми чуємо Його слова: “Вони не від світу, як і Я не від світу“. В єврейській мові слово, яке означає святість, бути святим, — КАДОШ — одночасно означає  бути відділеним, відокремленим. Поняття святості стосується насамперед Бога. Тільки Він — Святий і є джерелом нашої святості й святості ангелів. Але одночасно слово КАДОШ спрямовує нашу думку до роздумів над іншою прикметою Бога — над Його трансцендентністю. Він — понад створінням, повністю незалежний від створіння, не подібний ні до якого створіння. І, отже, як тоді створіння, якими ми є, може з’єднатися зі своїм Творцем? Для створіння це не можливо. Проте це можливо з ініціативи самого Творця. Бог в любові прихиляється до нас. Святість для Бога — це Його вищість і абсолютна винятковість, але що тоді є святістю для нас — чи також якась наша винятковість, окремість від інших людей? Якби це було так, то не було б іншого прохання Ісуса в цій же молитві до Небесного Отця: “Отче Святий, збережи їх у Твоє Ім’я — тих, кого Ти Мені дав, — щоби були одне, як і Ми“. Можна сказати, що віруючі справді повинні бути винятковими у цьому світі; але це винятковість любові, особливий привілей участі в любові Бога. Бог із любові прихиляється до свого створіння, уділяє себе створінню, не втрачаючи своєї величі. Подібно і для нас, християн: любов Бога, дар освячувальної благодаті, дієва життєва позиція стосовно Бога та ближніх роблять нас винятковими — КАДОШ, — і є знаряддям миру та єдності. Адже найбільше прагнення Ісуса — це те, щоб ми були в єдності, подібній до єдності Пресвятої Трійці.