Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 28 травня
У цьому невеликому уривку євангеліст Матей порушує одразу три великі теми:
1)ставлення до менших і слабших – також у соціальних відносинах (пор. Мт 18, 10-14);
2)напоумлення брата, який згрішив (Мт 18, 15-18);
3)вислухана спільна молитва (Мт 18, 19-20).
Ці три важливі теми поєднані між собою тим, що вони стосуються щоденного життя церковної громади, якій Матей адресує своє Євангеліє. У його випадку це були конкретні проблеми, з якими він зустрівся в конкретній християнській спільноті. Та хіба ці питання такі вже віддалені від нашої з вами дійсності?
У спільноті Матея, очевидно, були люди різного походження й різного соціального статусу. Слово малі не обов’язково стосується дітей чи підлітків. Малі — це слабші, менш захищені члени спільноти. Мабуть, Матей помітив якесь несумісне з християнськими цінностями ставлення до них, тому нагадує це слово Ісуса цілій громаді. Те, що ангели цих малих бачать повсякчасно обличчя Небесного Отця, — це метафора близького стосунку з Богом. Ісус не раз ідентифікує себе з убогими: Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити (Лк 9,58), тобто Він сам знає, що означає бути таким малим.
У контексті наступних віршів 15-18 малими можна вважати також грішників. У формі запитання Ісус розповідає притчу про заблукану вівцю: Що ви гадаєте? Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, – чи він не кине дев’ятдесят дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала? І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев’ятдесят дев’ятьма, що не заблукали (Мт 18, 12-13). Цим Він хоче спровокувати нашу відповідь: Покине! Піде! Тому, коли наступні вірші говорять про напоумлення брата, який згрішив, то між рядками вже звучить прагнення Господа простити цього заблуканого, бо Він не хоче, щоб загинув один з тих малих (Мт 18,14).
Обидві теми про малих і про грішників скріплені, немов печаткою, темою спільної молитви. Вона об’єднує перед Богом людей усіх статусів і станів. Більше того, вона гарантує присутність Христа між ними. Ті двоє або троє, про яких говорить Ісус, мабуть, як і кожен з нас, свідомі своєї грішності, однак, якщо вони збираються в Його Ім’я, то Він сам очищуватиме і творитиме їхню спільноту, творитиме з них Церкву.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com