Роздуми над Божим Словом на суботу ХV звичайного тижня, рік ІІ
Одна частина моєї душі шукає, як погубити Ісуса і все, що пов’язане з Ним: сумління, любов до ближнього, любов до себе. «Фарисеї вийшли і вчинили проти Ісуса змову — як Його погубити». А інша частка шукає Ісуса, щоб Він зцілив: «За Ним пішло багато людей, і Він оздоровив їх усіх». Зцілив моє тіло, душу, допоміг прийняти себе та оточення.
Що робити? Як бути, коли розриває на частини?
Сьогодні прагну жити, радію життю… день інший, і знову смерть, ненависть, гріх…
Життя і смерть! Дві речі, через які проходить кожна людина. І цього неможливо уникнути. Дві речі, які від нас не залежать. А що залежить від нас?
Це те, як ми проживемо це життя — життя дане Богом — і чи гідно приймемо смерть.
Вмерти, однак, доведеться. Але чи хочемо жалкувати про те життя, яке ми маємо?
Як я живу сьогодні? Чи я пишаюся своїми вчинками, оточенням, набутими навичками, роботою, сім’єю?.. Якщо ні — чому залишаю все як є, не прагну змін? Нещаслива людина завжди буде заздрити, жити в постійних інтригах, плітках, з одного гріха переходити до іншого. Чим, власне, і займалися фарисеї — будували інтриги навколо Ісуса. У десятому Псалмі написано про таких людей: «Ось грішники натягнули тятиву лука, приготовили в сагайдаку стріли, щоб у темряві перестріляти довірливих серцем». Так діють підступні наміри мого серця. Вони — темрява, вони вбивають довіру.
Достойно прожити життя, щоби з гідністю померти. Хто про таке колись думав? Помираючи, заслужити на Царство Небесне! Або жити, щоб переслідувати? Жити з намірами погубити Ісуса, знищувати зсередини?
Що робити? Йти до Бога, щоби Він урятував, дав Життя? Чи йти до Бога, щоб переслідувати Його, вбити? В таких намірах ти не зустрінеш Його. Він, знаючи наші лихі наміри, просто йде: «Ісус же, довідавшись про це, пішов звідти».
фінансово.
Щиро дякуємо!
