Сиділи собі сліпці край дороги…

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 18 серпня

Сиділи собі сліпці край дороги. Були обмеженими у своїх можливостях. Не могли працювати як інші. Не могли самі про себе подбати, потребували допомоги. Не могли до кінця зрозуміти що відбувається навколо. Не могли подорожувати, ходити у нові місця і милуватися красою світу, відчувати свободу. Не могли самі прийти до Ісуса, навчитися від Нього і попросити про зцілення.

Таких сліпців багато сидить край дороги: зосереджені на собі і не бачать потреб свого ближнього. Або зосереджені на проблемах, стражданнях, поганих новинах і чужих гріхах, і не бачать добра. Комара відціджують, а верблюда проковтують. Миють посудину ззовні, а про те, що всередині не дбають. Намагаються здобути ввесь світ, ризикуючи втратою власної душі. Сліпці. І я часто буваю серед них. Коли звинувачую когось у своїх проблемах і негативних почуттях. Коли нарікаю і забуваю про вдячність за щоденну Божу доброту до мене. Коли втрачаю надію і розчаровуюся.

Сліпому непросто прийти до Ісуса, знайти Його. Але Ісус сам приходить. Ніби проходить мимо, але так близько, що і сліпий може розпізнати і зрозуміти. І якщо в цей момент Божа благодать прорветься через страх, смуток і розчарування попереднім досвідом, сліпий закричить. Буде голосити.

Цим криком є молитва. Щира молитва страждаючого не може бути тихою і спокійною. Вона є голосінням і криком. Цей натовп, який картає сліпих, щоб замовкли, це власні думки, страхи, сумніви і недовіра. Це все може заглушити крик душі до Бога. Але надія, що народжується в серці від близької присутності Бога, не дає спокою. Надія отримати допомогу, прозріти, зустріти Ісуса. Надія оживляє і додає сил. Сліпці кричали до Ісуса, поки він не зупинився, не закликав їх і не запитав чого хочуть. А тоді доторкнувся і зцілив не тільки їхні тіла, а й душі. Бо не побігли розглядати усе і радіти з друзями своїм зціленням, а пішли за Ісусом. Зуміли розпізнати наближення Бога і своє покликання йти за Ним, коли ще були сліпими.

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com