У проповіді під час Святої Меси в каплиці ватиканської Дому святої Марти Папа Франциск звертає увагу на щоденний гріх нарікання, який проявляється в нашому особистому, сімейному, парафіяльному, дієцезіяльному та соціальному житті.
Проповідник також наголошує, що логіка Євангелія — діаметрально протилежна до логіки світу, пише Vatican News.
Проповідуючи під час Служби Божої у Домі святої Марти в четвер, 8 листопада 2018 р., Святіший Отець виокремив три ключові слова, що випливають із прочитаного євангельського уривку: свідчення, нарікання та запитання. Роздуми Папи ґрунтувалися на біблійному епізоді, який розпочинається з того, як Ісус дає свідчення: сідає до столу з митарями та грішниками, чим викликає нарікання фарисеїв і книжників.

Свідчення сприяє розвитку Церкви
Папа зазначив, що поведінка Ісуса дуже несподівана й нова, адже в ментальності тогочасного народу піти до грішників робило людину “нечистою” і порівнювалось із дотиком до прокаженого. Така поведінка Спасителя була великим свідченням.
Свідчення в історії ніколи не було зручним: ні для самих свідків, які часто мусили заплатити за своє свідчення мучеництвом, ні для сильних світу цього. Свідчити – це розірвати звичку, спосіб буття, змінити поведінку, виставити себе на ризик… Те що приваблює – це свідчення, а не слова. Так, слова допомагають; проте свідчення притягає та допомагає Церкві зростати, розвиватись.
Ісус дає нове свідчення, сідаючи до столу з митарями та грішниками, хоча й воно не є повністю новим, адже Боже милосердя було також і в Старому Завіті. Фарисеї та книжники просто не зрозуміли, що означають слова: «Я милосердя хочу, а не жертви». Вони перечитували їх, однак не усвідомлювали того, чим є милосердя.

Нарікання замість вирішення конфліктів
Свідчення Ісуса провокує нарікання фарисеїв та книжників, які не сказали: «Дивіться, цей чоловік виглядає доброю людиною, адже намагається навернути грішників»; натомість зробили негативний коментар, бажаючи знищити добре свідчення Спасителя, мовивши: «Цей грішників приймає і їсть разом з ними». За словами Папи, нарікання є нашим щоденним гріхом, іноді в більших, а часом у менших справах.
Замість того, вирішити якусь конфліктну ситуацію шляхом діалогу, люди часто надають перевагу тому, щоб приховано нарікати, бо не мають сміливості відверто виявити свою позицію у тій чи іншій справі. Таку поведінку можемо зауважити в маленьких церковних спільнотах, у парафіях, зокрема коли нам щось чи хтось не подобається, то ми відразу розпочинаємо нарікання. Іноді така поведінка виявляється й на дієцезіяльному рівні чи у політичній сфері.

Запитання Ісуса
Замість того, щоб засудити нарікання фарисеїв та книжників, Ісус запитує їх: «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев’яносто дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?» Логіка опонентів Ісуса цілковито інша: хто ж би залишив без нагляду 99 овець і пішов у темряві шукати ту одну. Саме тому вони й не бажали навіть говорити з грішниками, митарями. На їхню думку, краще не забруднюватися стосунками з такими людьми, бо ж це ризик. Краще берегти тих «наших» овець. Така поведінка робить їх нездатними до прощення, милосердя та прийняття грішних людей. Логіка Євангелія цілком інакша.
На завершення Папа Франциск зазначив: усі ті, хто наслідує поведінку фарисеїв та книжників, не знають, що таке радість Євангелія: «Нехай Господь допоможе нам зрозуміти цю логіку Євангелія, яка протилежна логіці світу».