Чи не настав час завдати собі болю?

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 28 січня

Господь пропонує мені, щоб я сам завдав собі болю. Що може бути ближчим, приємнішим і милішим мені, ніж власне тіло?

Рука, нога та око — що вони можуть означати для мене? Рука — це образ того, що я роблю і чим живу, моєї діяльності в житті, моїх захоплень. Проте коли якісь захоплення й діяльність відволікають мене від здобуття Царства Небесного, я маю відрізати свою руку! Зробити самому собі боляче, позбутись власної частини, чогось дуже приємного та любого мені: захоплення хобі, роботою, іншою людиною — будь-чим, що заважає моєму життю у Христі. Нога — образ більш активної моєї діяльності. Якими дорогами я ходжу? З якими людьми? Куди веде мене той шлях, яким я зараз ступаю? Де його кінцева зупинка? Широка дорога — дуже приємна, але її кінцева зупинка — це черв’як і вогонь вічний. А я яку обираю дорогу? Око — образ пасивного замилування і пожадання. Куди я частіше звертаю очі своєї душі: на небесні речі чи на те, що бачу під своїми ногами щодня – речі земні й повсякденні? Чим я милуюсь більше?

Що мені ближче до душі: небесне чи земне? Що переважає? Чи не настав час завдати собі болю? Для цього треба мати багато рішучості та відваги, але ж чи не вартує Царство Небесне такої жертви? Для здобуття Царства потрібно діяти: слід відтяти все, що заважає, раз і назавжди, – не до половини, а відтяти повністю, безкомпромісно!

Бо кожен вогнем посолиться. Я зможу бути соленою сіллю, тільки пройшовши крізь вогонь, лише він зробить мене соленим. Що ж це означає? Бо Господь, Бог твій, — вогонь жерущий, він — Бог ревнивий! (Втор 4,24). Тобто перебування з цим вогнем зробить мене соленим, здатним для жертви, щоб я і світ навколо мене були приємними Господові. Тільки мої приватні стосунки з Богом віч-на-віч можуть це здійснити. Але треба бути готовим, що, коли я наближатимусь до цього вогню, він обпалюватиме мене, зжиратиме все сухе, все, в чому немає Бога, все тлінне, земне, але натомість буде наповнювати мене своєю присутністю вічності. Однак мені також слід бути готовим до того, що вогонь, якщо до Нього наблизитись, спочатку зробить боляче, випалюючи все зайве в мені.

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com