Переслідування християн — геноцид, породжений байдужістю

Про неприйнятність переслідувань і дискримінації з огляду на віросповідання монсеньйор Антуан Камільєрі, Заступник Секретаря, відповідального за стосунки Святого Престолу з державами, доповідав під час представлення аналітичного видання, присвяченого цьому явищу.

«Зберегти присутність християнських громад, зокрема, на тих теренах, на яких вони не становлять більшість, – це більше, ніж символічне питання: йдеться про промовисте свідчення того, що мирне співіснування між розмаїттям релігій є можливим, якщо шанується гідність кожної людської особи», – наголосив монсеньйор Антуан Камільєрі, Заступник Секретаря, відповідального за стосунки Святого Престолу з державами, виступаючи в базиліці святого Вартоломея в Римі під час презентації «Persecution of Christians Review» (Рапорту про переслідування християн). Про це повідомляє Vatican News.

«Геноцид», породжений байдужістю

Як зазначив представник Святого Престолу, йдеться про «тривожну дійсність», яку Папа Франциск назвав «своєрідним геноцидом, спричиненим загальною і колективною байдужістю», в рамках якої «присутність християн систематично усувається із суспільств і культур, також і на тих теренах, звідки християнство бере свій початок».

«Несправедлива дискримінація, насильство й переслідування будь-якої людської істоти, особливо, з огляду на релігію та віру, є морально неприйнятним та гідним засуду», – підкреслив монсеньйор Камільєрі, вказуючи на те, що протягом останніх років ми є свідками нападів у різних релігійних контекстах на групи й на окремих осіб з боку терористів, екстремістів і релігійних фанатиків, «що не мають жодної пошани до життя людини, яка дотримується іншого віровизнання, ніж вони».

Необхідність більших зусиль з боку влади

У світлі Декларації про братерство, підписаної Папою 4 лютого 2019 р. в Абу-Дабі, ватиканський дипломат нагадав про існування загрози «політичної маніпуляції релігіями», яка стосується не лише недержавних діячів, таких як терористи й екстремісти, але й уряди, за його словами, «повинні запитувати себе, наскільки вони заанґажовані у захист релігійної свободи та протидію переслідуванням». Адже часто вони, з одного боку, не виправдовують, засуджують такі жести, але з іншого «політично, економічно, торгово, військово чи в інший спосіб “співпрацюють”, або ж просто заплющують очі на порушників цієї фундаментальної свободи».

Це стосується кожної релігії

«Більшість цих злочинів і надалі коїться в атмосфері безкарності» з боку міжнародної спільноти, що присвячує «замало уваги явищу», – зі смутком визнав представник Святого Престолу. Тому «тривожна дійсність релігійних переслідувань є серйозною загрозою не лише для тих християн, які страждають, але й для вірних будь-якої релігії». Такі переслідування є замахом на «найфундаментальнішу свободу людської особи».

Ще однією з форм релігійної дискримінації, за словами монсеньйора Камільєрі, є «зростаюча тенденція», також і в утверджених демократіях, «інкримінувати чи карати релігійних провідників, коли вони звіщають фундаментальні принципи своєї віри», особливо, якщо йдеться про захист життя, подружжя та сім’ю.

Фактор єдності та миру

Як підкреслив ватиканський дипломат, релігійна свобода є не лише юридичним чи культурним питанням, бувши вкоріненою у гідність особи та передумовою шукання істини, «яку не можна нав’язати силою». В цьому сенсі релігія може послужити як «важливий фактор єдності й миру всередині людства через раціональне шукання спільного добра, що повинно підтримуватися діалогом».

Саме відкритий і чесний міжрелігійний та міжкультурний діалог є одним із засобів для того, щоб подолати переслідування, як також суттєвим аспектом для незамінного визнання іншої людини як співгромадянина. Монсеньйор Камільєрі зауважив, що більшість конституцій стверджує рівність всіх громадян, в той час як «спалах націоналізму в деяких країнах, поєднаний з агресивним утвердженням релігійної ідентичності, з легкістю може привести до релігійного фундаменталізму». І тоді неприналежні до етнічної чи релігійної більшості можуть зазнавати дискримінації, оскільки виникає загроза того, що більшість відчуватиме державу як свою ексклюзивну власність.