Святі Григорій і Нонна — батьки св. Григорія Назіанзина

Римо-катол.: 5 серпня (довільний спомин)

Святі Григорій і Нонна знані більше як батьки одного з Отців Церкви, св. Григорія з Назіанзу (східна традиція називає його Григорієм Богословом). І, можна сказати, ми знаємо про їхнє життя завдяки йому — його Слову 18-му, яке він присвятив батькам.

Свята Нонна походила з християнської сім’ї, Фільтата і Горгонії, тітки св. Амфілохія, єпископа Іконії. Батьки виховали її у християнській вірі. Шлюб із її чоловіком, багатим землевласником Григорієм Аріанзьким, був вигідний за земними розрахунками, але важкий для душі Нонни. Адже він був язичником, членом секти іпсістаріїв (верховників), і одночасно — послідовником секти вогнепоклонників. Його дружина багато молилася, щоб навернути чоловіка до істинної віри.

«Не могла вона — писав св. Григорій-молодший — зносити спокійно, щоб однією половиною бути в єдності з Богом, а другою частиною — залишатись у відчуженні від Бога. (…) Тому і вдень і вночі припадала вона до Бога, у пості і з багатьма сльозами просила у Нього дарувати спасіння чоловікові». Її молитви були вислухані: 325 року Григорій звернувся до учасників І Нікейського Собору з проханням про хрещення.

За словами сина, його батько став християнином завдяки наполегливим молитвам матері. В той же, час описуючи життя Григорія-старшого до хрещення, він пише: «Він був нашим навіть раніш ніж (став членом) нашого двору, оскільки належав до нас за своєю моральністю. Адже як багато з наших бувають не від нас, тому що життя робить їх чужими спільному тілу, так і багато з тих, хто перебувають поза (Церквою), бувають нашими, — ті, які доброю моральністю випереджують віру: їм бракує тільки імені, але вони мають саму дійсність. З їхнього числа був і мій батько — чужа гілка, що своїм життям схилялася до нас … Як нагороду за свої (моральні якості) він, як я вважаю, і отримав віру».

Інше, про що св. Нонна просила Бога — і, мабуть, не з меншою наполегливістю, — це про дар дітей: адже тривалий час їхнє подружжя залишалося бездітним. У своїх молитвах вона дала обітницю, що коли народиться дитина, її присвятять Богу.

Наш Небесний Отець безмежно щедрий і часто дає набагато більше, ніж те, про що в Нього з вірою просять. Нонна просила, щоб її чоловік став християнином. Бог зробив так, що він став священником (328 або 329 року), згодом — єпископом Назіанзу. Просила вона і про дитину — Господь дарував їхній родині трьох дітей: св.Григорія-молодшого, який народився приблизно тоді, коли був охрещений його батько, молодшого сина Кесарія і доньку Горгонію.

Разом із єпископським рукоположенням св. Григорія його дружина стала дияконисою. І з такою ж ревністю, з якою раніше займалась вихованням дітей, вона віддавала себе доброчинній діяльності.

Говорячи про свою матір у вищезгаданому Слові 18-му, Григорій підкреслював, що здібності керувати домом поєднувалися в ній зі щирою ревністю в молитві, доброчинністю та іншими християнськими рисами.

«Вона знала, — писав св. Григорій, — одне справжнє благородство: бути благочестивою і знати, звідки ми походимо та куди йдемо; одне надійне багатство, яке ніхто не спроможний віднайти,— витрачати своє майно для Бога і для бідних, особливо — для збіднілих родичів. Якщо одних жінок вирізняє ощадливість, а інших благочестя — адже важко поєднувати обидві ці якості, — то вона перевищувала всіх і тим,і другим, і в кожній досягла вершини досконалості, й обидві ці якості зуміла поєднати в собі. Одне не суперечило у неї іншому — навпаки, одне другим взаємно підтримувалось. Чи згайнувала вона якесь місце і час молитви? Про це щодня була її найперша думка. Краще сказати: хто, починаючи молитву, мав стільки уповання отримати те, що просив? Але найдивовижніше те, що хоча її болісно зачіпали нещастя і біди, навіть чужі, — вона, однак, ніколи не вдавалась до плачу перед тим, як висловить подяку».

Про діяльність св. Григорія-старшого як єпископа докладних відомостей не збереглося. Відомо, що 335 року він збудував у Назіанзі великий кафедральний собор, який за своєю архітектурою схожий на побудований пізніше собор св.Софії в Константинополі.

Святе подружжя відіграло вирішальну роль у формуванні особи св.Григорія-молодшого, для якого батьки завжди були зразком християнської сім’ї. Він писав, не приховуючи свого захоплення ними: «Їхнє подружжя єдиночесне, однієї думки, одностайне: це, скоріше, союз доброчесності й близькості до Бога, ніж тілесний. Як тривалістю життя й сивинами, так і мудрістю та світлим (характером) вони змагаються одне з одним і перевищують інших. Мало пов’язані тілесно, вони духом переселилися звідси ще перед розлученням (з тілом). Один світ — не для них, інший — для них: перший для них такий, що вони його зневажають, другий — жаданий. Добре і справедливо, що вони належать до обох статей: одна стала прикрасою чоловіка, друга — жінки, і не тільки прикрасою, але й зразком доброчесності».

Звісно, що з не меншою ревністю св. Григорій і св. Нонна виховували інших своїх дітей. Молодший син Кесарій отримав медичну освіту, був лікарем при імператорському дворі, згодом займався і політичною діяльністю. За порадою старшого брата, віддалився від світського життя і віддався аскетизму. Приблизно 368 року він помер. Через чотири роки (за іншими даними — через рік) померла Горгонія. Ці втрати святі батьки знесли зі смиренням і покорою волі Всевишнього.

Святий Григорій-старший завершив земне життя близько 374 року. Після цього його дружина майже весь час проводила на молитві в храмі. Її земне паломництво завершилось 5 серпня того ж року.