Роздуми над Словом Божим на свято Воздвиження Хреста
Добре, що іноді це свято припадає на неділю і вся Церква знову в центр своєї уваги ставить хрест Господній — знаряддя нашого спасіння, знак Божої любові до людства, любові, що навіть здатна видати в наші руки свого Сина, Ісуса Христа.
Хрест залишається незрозумілим знаком Божої любові та знаряддям спасіння. Тоді Син Божий дав себе прибити до цього дерева ганьби й помер у муках і самотності. Де Бог? Де Його сила? Чому? Чи в ці дні хресних мук нашого народу не повторюємо ті самі запитання???
Відповіддю є Хрест Ісуса. У ньому Спаситель показує справжню любов — не горду, сильну, тріумфальну, а ту, що вмиває ноги навіть зрадникові, що не відповідає образою на образу, ненавистю на ненависть. Ісус, піднятий над народом, аби хто на Нього погляне, міг жити. Хрест як приклад страждання і одночасно протиотрута від страждань. Не дати, щоби зло нас перемогло, не піддатися логіці сильнішого, а, сприймаючи все з Божим Духом, принести свою хресну жертву, якщо це необхідно. Тоді й нас, як і Христа, Бог підвищить. До слави йдемо через болісний шлях хреста.
Господи Ісусе Христе, дякуючи Тобі за любов, об’явлену аж до смерті на хресті, прошу: допоможи поглиблювати мудрість Твого Хреста, щоб, за Твоїм прикладом, я брав свій хрест і допомагав Тобі у спасінні цього світу.