Зустрічаючись із паломниками в останній день 2025 року, Лев XIV зупинився на значенні Святого hоку, що добігає завершення.
Папа закликав замислитися над Господніми дарами та запросив до іспиту сумління, щоби просити прощення, пише Vatican News.
«Рік, що минув, безумовно, був позначений важливими подіями: деякі з них були радісними, як-от паломництво багатьох вірних з нагоди Святого року; інші — болючими, як-от відхід у вічність покійного папи Франциска та війни, що й досі потрясають планету. Наприкінці року Церква запрошує нас покласти все перед Господом, ввірившись Його Провидінню і просячи Його, щоб у прийдешні дні в нас і навколо нас оновилися чудеса Його благодаті й милосердя». Так сказав Лев XIV, розпочинаючи свої роздуми, якими поділився з учасниками загальної аудієнції в середу 31 грудня 2025 року на площі св.Петра у Ватикані.
Спонуки для вдячності
За словами Святішого Отця, саме в цей динамізм вписується урочистий гімн «Te Deum», яким Церква увечері дякуватиме Господеві за отримані благодіяння, співаючи «Тебе, Бога, хвалимо», «Ти — наша надія», «Нехай завжди з нами буде Твоє милосердя». Лев XIV нагадав слова свого попередника Франциска, який під час такого богослужіння два роки тому, 31 грудня 2023 року, зауважував: у той час як світська вдячність, світська надія є примарними, зосередженими на власному «я» та його інтересах, — «під час цієї літургії панує зовсім інша атмосфера: атмосфера прослави, здивування, вдячності».
«І саме з таким настроєм ми сьогодні покликані замислитися над тим, що Господь зробив для нас протягом року, що минув, а також зробити чесний іспит совісті, оцінити нашу відповідь на Його дари і попросити прощення за всі моменти, коли ми не зуміли цінувати Його натхнення і якнайкраще використати таланти, які Він нам довірив», — сказав Лев XIV.
Шлях і мета
Святіший Отець скерував думку до «другого великого знаку», який супроводжував нас протягом минулих місяців. Ідеться про «шлях» і «мету».
Численні паломники з різних частин світу прибували, щоб помолитися при гробі св.Петра та утвердити свою єдність із Христом. Це, зазначив Папа Лев, нагадує нам про те, що «все наше життя — це подорож, остаточна мета якого виходить за межі простору й часу, щоби сповнитися в зустрічі з Богом та в повному сопричасті з Ним», як навчає катехизм. І про це також ми молитимемося під час «Te Deum», просячи про прийняття у Господній благодаті серед собору святих.
Наше «так» Богові
Й у цій «есхатологічній перспективі зустрічі між скінченним і нескінченним» Папа перейшов до третього аспекту: пройти Святими Дверима, молячись про відпуст для себе й для наших близьких.
«Це виражає наше “так” Богу, який своїм прощенням запрошує нас переступити через поріг нового життя, одухотвореного благодаттю, сформованого за зразком Євангелія, запаленого любов’ю до ближнього». Лев XIV процитував св.Павла VI, який з нагоди завершення Святого року-1975 повчав: визначення «ближній» охоплює кожну людину, яка «потребує розуміння, допомоги, розради, жертовності — навіть якщо ми її особисто не знаємо, а також тоді, коли вона є неприємною нам чи вороже налаштованою, — бо наділена незрівнянною гідністю брата чи сестри».
«Це наше “так” життю, прожитому зі старанням в теперішності й спрямованому у вічність», — додав Лев XIV.
Бог — наш товариш у дорозі
Ми роздумуємо над цими знаками у світлі Різдва. Папа нагадав, що св.Лев Великий вбачав у святі Ісусового Різдва звіщення радості, яка призначена для всіх. Він повчав:
«Нехай ликує святий, бо наближається до винагороди; нехай радіє грішник, бо йому запропоновано прощення, нехай бадьориться язичник, бо покликаний до життя».
«Сьогодні його запрошення звернене до всіх нас, святих через хрещення, бо Бог став нашим супутником на шляху до справжнього Життя; до нас, грішників, — щоб, отримавши прощення, ми могли підвестись і знову рушити вперед завдяки Його благодаті; і, зрештою, до нас, бідних і немічних, — бо Господь, узявши на себе нашу слабкість, викупив її та показав нам її красу і силу у своїй досконалій людськості». Лев XIV завершив ці роздуми словами, якими св.Павло VI наприкінці Ювілею 1975 року підсумовував його фундаментальне послання словом «любов», — і побажанням, щоб ці думки супроводили наш перехід від старого до нового року та протягом усього життя:
«Бог є Любов! У цьому полягає невимовне одкровення, яким Ювілей, своєю педагогікою, своєю індульгенцією, своїм прощенням і, врешті, своїм миром, сповненим сліз і радості, хотів наповнити наш дух сьогодні й назавжди — наше життя завтра: Бог є Любов! Бог любить мене! Бог чекав на мене, і я знайшов Його! Бог — це милосердя! Бог — це прощення! Бог — це спасіння! Бог, так, Бог є Життя!» (загальна аудієнція, 17 грудня 1975).
фінансово.
Щиро дякуємо!
