Роздуми над Словом Божим на середу ХХІІ звичайного тижня, рік І

Перше що ми бачимо, — Ісус вийшов із синагоги. В оригіналі слово «вийшов» звучить як анастаз (αναστας).

У Писанні це слово зустрічається безліч разів і перекладається як «воскрешати, вставати, зводитися, підіймати». Тобто Ісус буквально «встав із синагоги».

Після того, як Ісус заборонив гарячці і гарячка полишила тещу Петра, написано, що теща в ту саму мить встала — це теж слово анастаз. Ісус і теща Петра, ймовірно, пережили щось схоже.

Можливо в синагозі Ісуса зміцнило та наділило натхненням Слово Боже, силу і владу якого Він зміг передати хворій жінці.

Цей уривок стосується всіх нас, оскільки відвідуючи церкву та прислуховуючись до Слова Божого, ми так само отримуємо зцілення, натхнення й силу, а також дар надихати та зцілювати інших.

Сказано: «Адже Слово Боже — живе й діяль­­не» (Євр 4, 12).

«І сталося одного дня, коли Він навчав, сиділи фарисеї і законо­вчи­телі, які поприходили з усіх сіл галілейських і юдейських та з Єру­са­лима; і сила Господня була в Ньо­му, щоб оздоровляти» (Лк 5, 17).

«А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи. А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана. Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа. І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими, так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них» (Діян 19, 8‑12).