Надіятися треба правильно

Роздуми над Божим словом на вівторок ХХХ Звичайного тижня, рік І

Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися. Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих. Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через Того, Хто його підкорив, у надії, що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих. Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках. Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється? Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало.  Рим 8,18-­25

Альпініст, який дерся до вершини, — зірвався у прірву; та, падаючи, зміг ухопитися за маленький скелястий виступ. Сутеніло, минала година за годиною, а чоловік відчайдушно тримався. Він сподівався, що хтось його знайде і врятує. Збігав час, сил меншало, його пальці ослабли й він почав зісковзувати вниз. І раптом відразу ноги альпініста вперлися у твердий ґрунт. Виявляється, під ним був майданчик, на який він міг стати!

У важкі моменти життя ми теж можемо почуватися, як завислий над прірвою альпініст. Нам здається, що ми ледь­ледь тримаємося і щосили чіпляємося за слабку надію на рятунок. Ми «ми самі в собі стогнемо, очікуючи» (Рим 8,23). Та якщо наша надія — в Господі, то можемо бути впевнені, що завжди просто під нашими ногами знаходиться твердий ґрунт Його любові. Як написав римлянам Павло, ми надією спаслися!

Зверни увагу: є велика різниця між «надіятися, що» і «надіятися на». Я надіюся, що вчені винайдуть ліки від діабету, або що Господь втрутиться, щоби зцілити мене. Водночас я надіюся на Бога, який любить мене, піклується про мене й наповнює мене терпеливістю та підтримкою, щоб я міг жити з діабетом. Я надіюся, що моя норовлива дитина прислухається до порад і покається й перестане приймати необдумані рішення. Водночас я сподіваюся на Бога, який любить її набагато більше, ніж я, і невпинно шукає її. Я надіюся, що моє фінансове становище покращиться. І водночас я надіюся на Отця, який знає мої потреби й забезпечує мене зі своїх невичерпних ресурсів.

Ми завжди надіємося, що наша ситуація зміниться на краще. Та набагато важливіше надіятися на Господа, який любить нас тут і зараз і який ніколи не залишить нас.

«Отче, я знаю, що Твоя любов проливається на мене просто зараз. Допоможи мені надіятися на Тебе й вірити, що моє сьогодення та майбуття у Твоїх надійних руках.»

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.