Не тягни своє каміння на гору

Роздуми над Божим словом на четвер ХХХ Звичайного тижня, рік І

Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? Він власного Сина свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, — як же разом із Ним не подарує нам усього? Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог — Той, Хто оправдує; хто ж той, що засудить? Христос Ісус, Котрий умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, — Він заступається за нас. Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: «За Тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз». Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім. Рим 8,31-­39

Ти коли­небудь ходив у гори? Якщо так, то знаєш, як ретельно треба збирати речі для походу. Якщо перевантажиш рюкзак, доведеться дещо викидати ще перш ніж дійдеш до табору!

Певною мірою це схоже на почуття провини. Воно може так сильно нас пригнічувати, що здається, наче ми несемо у наплічнику непотрібні каменюки. Нам варто їх викинути. Але з якихось причин ми наполегливо тягнемо камені провини із собою. Бог, який «власного Сина свого не пощадив, а видав Його за всіх нас», звільнив нас від гріха й провини (Рим 8,32). «Хто буде винуватити вибраних Божих? (…) Хто ж той, що засудить?» (Рим 8,33­34) — запитує Павло. Уже точно не Той, Хто врятував нас! Досить часто обвинувачі — ми самі.

Та це зовсім не те, що Господь призначив для нас. Він за нас, а не проти нас (див. Рим 8,31). Тому Бог і пропонує нам таїнство Примирення. У сповіді ми зустрічаємося з Ісусом Христом в особі священника. І відпущення гріхів — не жест великодушності сповідника, а сам Ісус говорить із нами та звільняє нас від тягаря вини й гріха. Так ми викидаємо каміння зі свого наплічника, щоб покласти в нього щось корисне. Тепер можна випростати плечі й високо піднести голову.

Але що робити, якщо ти продовжуєш відчувати провину? Звернися до Ісуса Розп’ятого, це допоможе тобі усвідомити істину, що ти викуплений Кров’ю, пролитою Христом за тебе. Якомога частіше приступай до сповіді. Коли будеш чути прекрасні слова прощення, в тобі міцнітиме впевненість, що більше не треба тягнути за собою ці важкі камені провини!

«Ісусе Христе, дякую за те, що Ти за мене, а не проти мене. Допоможи мені відчути ту свободу, яку Ти даруєш мені.»

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.