Свята Сильвія

Римо-катол.: 3 листопада

З нагоди Року святості подружжя та сім’ї, що триває в Римо-Католицькій Церкві в Україні, продовжуємо цикл матеріалів про покровителів подружжя з Літанії до захисників святості, єдності і нерозривності подружжя.

Якщо згадати про кого-небудь із відомих святих перших століть християнства, то в багатьох випадках можна побачити, що цей святий перебуває в небесній славі в оточенні близьких родичів. Це можна сказати про св.Григорія з Назіанзу, це можна сказати про св.Григорія з Нисси. Не є винітком і св.Григорій Великий — спадкоємець Престолу св.Петра у 590-604 роках та Вчитель Церкви. Небесну радість разом із ним розділяють принаймні його батьки: батько Гордіан і мати Сильвія, та дві тітки: Тарцілла й Еміліана.

Згідно з переданням, Сильвія народилася близько 515 року на Сицілії, за іншими відомостями — в Римі. Її чоловік Гордіан народився в околицях Вічного Міста, а це дає підстави припускати, що він походив з аристократичного роду. Адже у віллах, збудованих на римських околицях, селились у той час аристократичні родини. Є також припущення, що предки як Гордіана, так і Сильвії були християнами вже понад століття. Сам Гордіан був римським регіонарієм — адміністратором однієї з семи дільниць, на які церковна влада розділила територію Вічного Міста для керування пастирською та доброчинною діяльністю на кожній з них.

Сильвію ще змолоду вирізняла особлива глибока побожність. Свій обов’язок дружини й матері вона вбачала в турботі про дім і про дітей: крім Григорія, у них був ще один син, чиє ім’я історія для нас не зберегла. Завдяки її піклуванню обоє синів отримали добру освіту; чимало уваги Сильвія приділяла їх домашньому вихованню. Наскільки їй вдалося виховати дітей? Приклад одного з її синів — св.папи Григорія — говорить сам за себе. По смерті ж чоловіка, коли сини вже були дорослими, Сильвія майже весь свій час присвячувала молитвам за них. І можемо бути абсолютно впевненими: її молитви були вислухані.

Хоча обоє її синів уже не були дітьми, Силіьвія, крім молитов, не забувала і про такі — на перший погляд, дрібні, а водночас надзвичайно промовисті — прояви турботи, які краще за тисячі красивих слів показують, чим є любляче материнське серце. Так, вона дуже часто відправляла синові Григорію (він тоді вже провадив чернече життя, витрачаючи отримані у спадщину від батька кошти на заснування монастирів, лікарень і притулків) свіжі фрукти на срібній таці. Одного разу, отримавши такий материнський подарунок, Григорій побачив бідного жебрака. Виявивши, що в кишенях порожньо і не маючи що дати жебракові, Григорій подарував йому… материну срібну таріль.

Йшли роки, і Сильвія дедалі більше часу віддавала молитвам, а її самотнє життя ставало дедалі більше відданим Богу. В своєму домі на Авентині вона побудувала каплицю, яку вже після її смерті ченці з палестинського монастиря св.Сави освятили в ім’я свого покровителя. У ІХ столітті на місці каплиці побудовано храм св.Сави (на фото), який діє і понині.

По свою вічну нагороду св. Сильвія відійшла між 592 і 594 роком, дочекавшись можливості побачити свого сина спадкоємцем Апостольського Престолу. Наскільки Григорій був вдячний своїм батькам, можна судити хоч би з того, що з ним завжди було їх мозаїчне зображення. Нині воно знаходиться у храмі монастиря св.Андрія, що заснований їхнім сином. В іконописі склалася традиція зображувати св.Сильвію з обличчям, яке не втратило з роками своєї краси та зовнішньої привабливості.

Що ж до тіток св. Григорія Великого, св.Тарцілли та св.Еміліани, то одні джерела кажуть, що вони були сестрами св.Сильвії, інші — її чоловіка.

У ХVІ столітті Святіший Отець Климент VIII включив ім’я св.Сильвії до Римського мартирологу. Днем її спомину визначено 3 листопада. До заступництва св.Сильвії прибігають у молитвах про добрий перебіг вагітності і щасливе народження дитини.