Берись за меч
Роздуми над Першим читанням на суботу ХХХІІ Звичайного тижня, рік І
Тоді, як мирна тиша все повила,
і ніч, поспішаючи, досягла половини свого бігу,
Твоє всемогутнє Слово з неба,
з царських престолів,
як невблаганний воїн,
грянуло в осередок пропащої землі,
несучи гострий меч –
Твій невідкличний наказ.
Стало воно, і все сповнило смертю.
Воно торкалось неба і проходило землею.
Все творіння, підлягаючи Твоїм наказам,
перетворилося знов у своїй природі,
щоб Твої діти збереглися цілі.
І видно було хмару, що отіняла табір,
і суху землю, що виринала звідти, де раніш вода...
16 Листопада, 10:26
2160
Роздуми