Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 18 грудня
Апостоли взялися виконувати функцію охорони Ісуса. Хоча вони й раніше досить часто це робили, але тут ситуація досить цікава. Вони ж від дітей Його охороняли, — за що їм і дісталось. Уявляю хід їхніх думок: Ой, та Він вже увесь день з людьми, не їв, не мав часу на відпочинок, та ще й ці мами з дітьми пруться, краще б дали доступ для хворих, яким це насправді потрібно. Або щось таке подібне думали.
Ситуація, можливо, не особливо приємна, бо апостолам зробили зауваження на людях. Але відчуваю, що тут Ісус не так хотів їм дорікнути, як показати нове мислення, і для аналогії вибирає саме дітей.
Стати як діти досить часто трактується як стати простим, безпосереднім, безтурботним тощо. Я бачив багато ситуацій, коли таке розуміння призводило тільки до того, що люди ставали безвідповідальними. Дуже сумніваюся, що безвідповідальність — це дорога до Небесного Царства. Та далі в тексті є досить непрості слова: що потрібно не лише стати як дитина, але й покинути батька, матір, дітей і слідувати за Ісусом. Зовсім не дитячі рішення. Хочу зауважити, що перед словами: таких бо Царство Боже, Ісус вживає вислів: Істинно кажу вам. Він показує важливість Його слів. Саме так, а не інакше; саме в такий спосіб, а не інший.
Вміти довіряти Богу як своєму батьку — це суть того, що треба стати як діти. Вміти вчитися, вміти сприймати сказане на віру, бути радісним, бути відкритим на зміни.
З особистого досвіду скажу, що дуже важко бути як дитина у світі, який має дуже жорстокі правила. Найважче — це вірити Богу так, щоб навіть після обманів, несправедливості, жорстокості серце все ж залишалося відкритим на благодать і довіру.
Адже коли багато чого не вдається, коли почуваєшся неуспішним лузером, тоді так хочеться сказати собі: тепер буду все контролювати! І попадаємо під вплив духа контролю, намагаємося все вирішити своїми силами. Нас засмучує щось нам непідконтрольне, хоча воно й ніколи не буде нам підконтрольне. Бігаємо в пошуках кращої пропозиції, вигоди, наживи, виправдовуємо це все тим, що це світ такий, — і нарікаємо.
Ось це і є момент, коли треба стати як дитина, бо загнаним своїм супер-контролем не світить Царство Боже. І як же важливо, що Ісус каже нам, що це істина, і якщо ми до цієї істини прийдемо, то отримаємо велику нагороду.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
