Роздуми над Божим Словом на понеділок VII звичайного тижня, рік ІІ
Повернувшися ж до учнів, (Ісус) побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися з ними. Скоро ввесь народ Його побачив, то дивом великим здивувався і, побігши до Нього, заходився Його вітати. А Він спитав їх: «Про що сперечаєтеся з ними?» І відказав Йому один з народу: «Учителю, привів я до Тебе сина мого, що має німого духа, і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє. Просив я учнів Твоїх, щоб його вигнали, та не змогли». Він же у відповідь каже їм: «О роде невірний! Доки Я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до Мене». І привели його до Нього. Скоро дух угледів Його, притьмом того затряс і, повалившись той на землю, запінившися, почав качатися. Спитав же його батька: «Скільки часу, як це йому сталося?» — «З дитинства, — відповів той. — І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним». Ісус же каже йому: «Щодо того — якщо можеш, — то все можливо тому, хто вірує». І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: «Вірю, поможи моєму невірству!» Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: «Німий та глухий душе! Наказую тобі: вийди з нього й не входь більше в нього». І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: «Вмер він». Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав. Коли ж увійшов у дім, то учні Його питали Його на самоті: «Чому ми не могли його вигнати?» Він відповів їм: «Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом».
Мк 9, 14-29
Коли ми знизу спостерігаємо за альпіністом, нам може здатися, що в цій справі немає нічого складного. Треба просто знаходити місце, куди наступного разу переставити ногу, і так спинатися до вершини. Та кожен, хто серйозно займався альпінізмом, добре знає, яка це невимовно важка справа, особливо коли знаходишся на значній висоті, тобі бракує кисню, а втома від кількагодинного руху поспіль забирає останні сили. Навіть незначна помилка може виявитися фатальною. Рухаючись угору по скелях, ти маєш бути максимально обережним і добре прораховувати можливості, вибираючи виступи та опору для ніг і рук.
Це гарна аналогія для того, щоби краще зрозуміти ситуацію, в якій опинились учні, котрі не були на горі Тавор під час Преображення Ісуса. Поки Христос був там разом із Петром, Яковом та Йоаном, якийсь чоловік привів до решти апостолів, що лишилися знизу, свого одержимого бісами сина, благаючи зцілити його.
Учням це видалося спочатку неважким завданням, адже Ісус не раз виганяв злих духів на їхніх очах, та й вони самі вже мали справу з таким. Проте цього разу на них очікувала невдача. Виявилося, що ця «вершина» їм не під силу.
Цілком можливо, що й ти бував на місці учнів Ісуса. Ти хочеш поділитися вірою зі своїм знайомим, а у відповідь вибухає роздратування. Або пропонуєш помолитися за хворого родича, а отримуєш відмову в грубій формі. І почуваєшся так, наче поставив ногу не на той камінь і оступився.
«Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом», — сказав Ісус до своїх учнів (Мк 9, 29). Немає якоїсь універсальної формули зцілення. Іноді знайти точку опертя досить складно. Ти завжди маєш бути гранично обережним, далекоглядним і смиренним. І, головне, абсолютно готовим до Божого керування.
Немає жодної гарантії, що ти завжди і все розумітимеш і чинитимеш правильно. Єдине, в чому можеш бути впевненим, то це в тому, що ти «у зв’язці» з Христом. Він завжди буде поряд, щоби підтримати тебе й допомогти продовжити сходження на вершину.
«Господи Ісусе Христе, допоможи мені бути наполегливим у молитві та служінні Твоєму народу. Господи, я хочу сходити разом із Тобою дедалі вище».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
