Роздуми над Божим словом на п’ятницю І тижня Великого Посту
Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне. Ви чули, що було сказано давнім: не вбивай; а коли хтось уб’є, той підпаде судові. А Я вам кажу, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: нікчема! — той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: дурень! — той підпаде під вогонь пекельний. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.
Мт 5, 20–26
На перший погляд, ці слова здаються занадто різкими. Як Христос може поставити мій гнів в один ряд з убивством! Хіба Він не розуміє, що я не можу миттєво примиритися зі своїм ближнім?
Гнів — це природна людська емоція, але, як у випадку з іншими емоціями, ми не повинні дозволяти йому керувати нами. Всім нам знайомі руйнівні наслідки неконтрольованого гніву: це домашнє насильство, розлучення, автомобільні аварії та вбивства. До того ж, навіть прихований гнів може бути смертельним, причому і для самого його носія. Схований за фасадом чемності, він провадить до гордині, ревнощів, осуду і навіть фізичних хвороб.
Саме тому ми не повинні підтримувати в собі образи. Гнів, колись проігнорований нами, подібний до отрути, яку ми готували для когось, а проковтнули самі. І ця отрута гіркоти й ворожості затьмарює наше власне життя. Вона псує наші взаємини і стає чорними лінзами, крізь які ми починаємо дивитися на світ. Можна спробувати стримувати негативні почуття в собі або «замкнути» їх у «підвалах» підсвідомості, думаючи, що вони нікому не загрожують. Але рано чи пізно нам доведеться мати з ними справу, навіть якщо людина, яка викликала ці негативні почуття, давно зникла з нашого життя.
Ісус Христос гранично ясно говорить про необхідність примиритися один з одним. Він Бог миру і дав нам служіння примирення (див. 2 Кор 5, 18). Дозволяючи Святому Духу вирішувати наші внутрішні конфлікти, ми таким чином, прийдемо до гармонії з усіма, навіть із тими, хто завдав нам болю.
Тому старайся прощати. Якщо є якісь ситуації, у яких ти ще не готовий до пробачення, спробуй зробити до нього хоча би крок. Головне — погодитися простити і шукати для цього Божої допомоги. Господь справді може зцілити тебе і привести до примирення з усіма!
«Прийди, Святий Духу, спали весь мій гнів і непрощення у вогні Твоєї любові!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
