Роздуми над Божим словом на п’ятницю ІІ тижня Великого Посту
Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу. Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти. Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем. А Ізраїль сказав до Йосифа: чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них. Він же відповів йому: я тут. І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані. Вони ж угледіли його здаля і, поки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити. Тож казав один до одного: он іде той сновида! Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: — лютий звір пожер його; тоді побачимо, що буде з його снів. Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, — сказавши: не вбиваймо життя! Далі Рувим сказав до них: не проливайте крові, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте. Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові. І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому, взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній. І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать — аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальзам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет. Тоді каже Юда до своїх братів: що нам з того, що вб’ємо нашого брата й прикриємо його кров? Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло. І послухали його брати. Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.
Бут 37, 3–4. 12–13. 17–28
Від перших днів свого існування Церква усвідомлювала нерозривний зв’язок між Старим і Новим Завітом. Апостоли прагнули зрозуміти, де в давніх Писаннях вказано на Ісуса як Месію. Пізніше Отці ранньої Церкви визнали, що таємниця Христа, прихована у Старому Завіті, повністю розкрилася в Новому. Як святі, так і біблісти бачили, що багато елементів Старого Завіту: люди, події, місця та інші деталі — провіщають реалії, повністю здійснені в Новому. Тому вони називають їх «образами» чи «прообразами» Христа.
Старозавітна історія про Йосифа — якраз один із яскравих старозавітних прообразів Ісуса. Брати з ревнощів зненавиділи Йосифа, улюбленого сина Якова, і продали його в рабство. Так він опинився в Єгипті та став у руках Господа знаряддям, завдяки якому родина Йосифа, а з нею і Вибраний народ, урятувались від голодної смерті. Через багато років, зустрівши своїх братів, Йосиф каже їм: «Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре» (Бут 50, 20).
Багато Отців Церкви пояснюють історію Йосифа як знак самого Ісуса Христа і Божого задуму спасіння. Між їхніми долями є багато паралелей. І Йосиф, і Христос — улюблені сини. Обидва зазнали неприйняття з боку одноплемінників, обидва були продані за срібло, помилково звинувачені та ув’язнені в темниці. Обидва несподівано були високо вознесені! — Йосиф став правою рукою фараона, а Христос засів по правиці Бога. Обидва вони принесли спасіння юдеям і язичникам.
Тому, читаючи під час Великого Посту Святе Письмо, шукай прообрази Ісуса Христа у книгах Старого Завіту. І тоді ти побачиш, як Бог любить свій народ і особисто тебе. Ти глибше усвідомиш усю велич Божого задуму спасіння роду людського і тебе самого. Господь і тобі призначив місце в цьому Задумі. Не бійся розпізнати свою місію та виконати її з Божою допомогою.
«Ісусе Христе, Ти — Господь історії спасіння людського роду. Дякую Тобі, що відкриваєш свій чудовий Задум спасіння! Допоможи мені побачити, як я маю в ньому брати участь».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
